Володар лірико-драматичного тенора широкого діапазону – ось хто такий Ніл Топчій. За час творчої кар’єри він встиг зробити величезний внесок у розвиток української опери, стати одним з ключових артистів Одеського оперного театру, а також заслуженим артистом УРСР. Якими лише епітетами його тільки не нагороджували – геній, унікальний артист, щирий талант. І все це абсолютно заслужено. Більше на odessa-trend.in.ua.
Дитинство та початок творчого шляху
Народився артист в Одесі 25 листопада 1893 року. Його талант був помітний з раннього дитинства. А ось єдиною музичною освітою стали виступи у церковному хорі. Саме хор допоміг хлопчику розвинути абсолютний слух та вільне звукознавство.
Батько Ніла служив псаломщиком, пізніше був зведений у сан диякона. Тому вся родина була тісно пов’язана із церквою.
А 1905 року, в період єврейських погромів, Топчі врятували близько 50 юдеїв, сховавши їх у церковному приміщенні.
До речі, родина була величезною. Маленький Ніл мав п’ятьох братів і трьох сестер.
І п’ятеро із них, включаючи самого Ніла, стали професійними співаками. Якийсь час вони навіть усі разом виступали на сцені Одеського театру опери та балету.
Кар’єра в Оперному театрі
Найбільшої співочої слави в сім’ї досяг Ніл Топчій. Усе його життя було пов’язане з мистецтвом. Приблизно шість десятиліть і все своє серце він віддав сцені. А розпочався цей шлях із вступу до хору театру опери та балету у 1911 році. Завдяки своєму унікальному тенору він міг виконувати зовсім різні партії та став незамінним артистом.
Знакові ролі Топчего – це Каніо у “Паяцах”, Юродивий у “Борисі Годунові” молодий і старий Фауст у “Фаусті”, Ленській у “Євгенії Онєгіні”.
Соліста відрізняла разючу працездатність і відданість справі. І якщо інші вокалісти практикували одноденне мовчання після виступів, то Топчій працював на зношування.
Часом він брав участь у двох виставах на день – ранковій та вечірній. Така практика спостерігалася серед виконавців дуже рідко.
Особисте життя артиста
У супутниці життя Ніл Топчій обрав також творчу особистість. Його коханою жінкою стала артистка того ж театру, яка виступала там понад 20 років.
1913 року закохані одружилися і прожили разом п’ять з половиною десятиліть. Розлучити їх спромоглася тільки смерть дружини.
Діяльність Топчего під час окупації та звільнення Одеси
У роки війни та німецько-румунської окупації Одеси Ніл Топчій залишався у рідному місті та продовжував виступати. Артист присвячував дуже багато часу допомозі та підтримці військовослужбовців. Разом із колегами він виступав на призовних пунктах, а також виїжджав із концертами до військових частин. То був його фронт.
Але виступами праця чоловіка не обмежувалася. Він допомагав нужденним, навіть надав дах сім’ї, що втратила рідне житло. Ще з дитинства він добре пам’ятав про важливість допомоги людям.
Оцінка критиків та публіки
Ніла Топчего любили слухачі. Він міг зачепити кожного. Звучав не лише його голос, а і його серце.
Меломани шанували його за чесність, відкритість та колосальну повагу до всього творчого світу. Наприклад, появу молодого тенора Доната Донатова в театрі багато хто прийняв недоброзичливо. Новий артист швидко став улюбленцем публіки, що насторожувало його колег “по цеху”. Ніл Георгійович став одним із небагатьох, хто з усмішкою і без злості привітав Донатова. Ось таким він був – людиною душевної чистоти.
Театральні критики та інші представники сфери також були досить прихильними до співака.
Диригент з Італії Ф. Молінарі-Праделлі, який гастролював в Одесі у сорокові роки, високо оцінив роботу Топчего.
З партнерами по сцені у нього складалися дуже теплі стосунки. Топчий часто отримував від них листівки з подяками та чув хвалебні оди.
Ніл Топчій пішов із життя у 1980 році. Але пам’ять про нього жива. Його ім’я увійшло до історії не лише Одеського оперного театру, а й до історії всієї української культури.
