Хорова музика — це захоплива форма мистецтва, яка об’єднує велику кількість голосів у чарівній гармонії. Природно, що хоровий спів має багату та різноманітну історію. Від свого стародавнього коріння до сучасних адаптацій, хорова музика значно еволюціонувала протягом століть. Між тим, історія хорової музики сягає стародавніх цивілізацій, де спів цілими групами людей був звичайною практикою.
Найдавніші форми хорової музики можна простежити в стародавній Греції, де хорові виступи були центральною частиною релігійних церемоній і театральних постановок. Грецький хор, група співаків, які коментували дію п’єси, є одним із найдавніших зразків хорової музики. У Стародавньому Римі також була поширена хорова музика, зокрема, у формі гімнів, які співалися на честь богів. Ці ранні хорові традиції заклали основу для розвитку хорової музики в західному світі.
Середньовіччя ознаменувалося появою григоріанського співу, форми простої пісні, яка використовувалася в Римо-Католицькій Церкві. Названий на честь папи Григорія I, григоріанський спів характеризувався монофонією, тобто складався з однієї мелодичної лінії без гармонії чи супроводу. Ця форма хорової музики була невіддільною частиною релігійних служб і відіграла ключову роль у розвитку західної музики. У період пізнього середньовіччя почала зароджуватися поліфонія. Ця техніка включала кілька незалежних мелодичних ліній, які співалися одночасно, створюючи більш складну та значно багатшу структуру. Школа Нотр-Дам, група композиторів, яка працювала в Парижі в XII–XIII століттях, відіграла важливу роль у розвитку ранньої поліфонії.
Хорова музика в епоху Відродження
Епоха Відродження, яка охоплювала приблизно XIV–XVII століття, була золотим віком для хорової музики. Значний внесок у хоровий репертуар зробили такі композитори, як Жоскен де Пре, Джованні П’єрлуїджі да Палестріна, Томас Талліс. У цей період поліфонія досягла нових висот, складне переплетення вокальних ліній стало характерною рисою хорової музики епохи Відродження. Однією з найвизначніших подій епохи Відродження було використання імітаційного контрапункту, коли один голос вводив мелодійну ідею, яку потім повторювали інші голоси. Цей прийом додавав глибини та складності хоровим композиціям, створюючи багатий звуковий гобелен.
Період бароко, який тривав із кінця XVI до початку XVIII століття, ознаменував час великого нововведення в хоровій музиці. Такі композитори, як Йоганн Себастьян Бах, Георг Фрідріх Гендель і Клаудіо Монтеверді, розширили межі хорової композиції. Період бароко відомий своєю драматичною виразністю, вишуканими музичними лініями та використанням basso continuo, безперервної басової лінії, яка забезпечувала гармонічну підтримку. Хорові твори Баха, включаючи його знамениту «Месу сі мінор» і численні кантати, вважаються одними з найбільших досягнень хорової музики. «Месія» Генделя з його культовим приспівом «Алілуя» залишається одним із найулюбленіших хорових творів усіх часів.
Класична й романтична епохи
Пізніше прийшов час класичної і романтичної епохи — середина XVIII до початку ХІХ століття. У цей час відбувся зсув у бік ясності, балансу та форми в музиці. Такі композитори, як Вольфганг Амадей Моцарт і Йозеф Гайдн, зробили значний внесок у хорову музику. «Реквієм» Моцарта та «Створення світу» Гайдна є взірцевими творами, які демонструють елегантність та емоційну глибину класичної хорової музики.
Епоха романтизму зробила суттєвий акцент на емоціях та індивідуальному вираженні. Такі композитори, як Йоганнес Брамс, Фелікс Мендельсон, Джузеппе Верді, створили великі за масштабом і глибоко виразні хорові твори. «Німецький реквієм» Брамса та «Реквієм» Верді є видатними прикладами романтичної хорової музики, яка характеризується пишною гармонією та потужним емоційним впливом.
XX століття стало свідком різноманітних стилів і підходів до хорової музики. Такі композитори, як Ігор Стравінський, Бенджамін Бріттен і Арво Пярт, досліджували нові гармонічні мови та інноваційні техніки. Вагомим внеском у хоровий репертуар є «Симфонія псалмів» Стравінського та «Військовий реквієм» Бріттена.
У другій половині XX століття і у XXI столітті хорова музика продовжувала розвиватися з появою нових технологій і глобальних впливів. Сучасні композитори, як-то Ерік Вітакре та Мортен Лаурідсен, використали можливості цифрових медіа та віртуальних хорів, доносячи хорову музику до ширшої аудиторії через онлайн-платформи. Про те, як хорова музика нині розвивається в Одесі та області, про три знакових хорових колективи регіону читайте на odessa-trend.in.ua.
Зразковий дитячий хоровий ансамбль «Соловейко»
Неабияку роль у розвитку хорового мистецтва в Одесі займають дитячі хорові колективи. Одним із таких є зразковий дитячий хоровий ансамбль «Соловейко» КЗПСО мистецької школи № 10 міста Одеси. Історія хорового колективу розпочалася в 1995 році, наприкінці минулого століття. Людиною, яка стала ініціатором створення колективу, була викладачка тогочасної Одеської дитячої школи мистецтв Інга Селіна, яка є керівницею хору й нині. Цікаво, що свою назву «Соловейко» колектив отримав не одразу, а лише після шести років своєї концертної діяльності, у 2001 році. Після цього колектив почав шлях до визнання. У 2011 році дитячий хор «Соловейко» здобув звання зразкового хору, яке успішно підтверджував двічі — у 2015 та 2018 роках.
Відтак зразковий дитячий хоровий колектив «Соловейко» з успіхом почав виступати на найрізноманітніших конкурсах і концертах. Так у 2004 році ансамбль з успіхом виступив у Кропивницькому на Всеукраїнському фестивалі дитячого хорового співу «Золотий Орфей». Колектив став володарем «Гран-прі» фестивалю. Ба більше у 2007 та 2009 роках здобув тут Золоті дипломи.
Міжнародне визнання колективу
«Соловейко» три рази ставав Лауреатом I ступеню Міжнародного фестивалю хорової музики «Південна Пальміра», у 2002, 2004 та 2013 роках. Фестиваль упродовж багатьох років проводився в Одесі. Загалом успіхи на домашній сцені стали для колективу доброю традицією, дитячий хор ставав двічі володарем Гран-прі і двічі був Лауреатом I ступеню виступаючи на Муніципальному фестивалі-конкурсі «Я люблю тебе, Україно!», який теж відбувався в «південній пальмірі» у 2008 та 2010 роках.
Так само вдало колектив виступив у 2010 та 2017 роках на фестивалі-конкурсі «Фонтанська весна». «Соловейко» став, відповідно Лауреат I ступеню та Володарем Гран-прі. Цей конкурс також відбувся в Одесі.
Є в хорового колективу «Соловейко» й міжнародні нагороди. Наприклад, він став Лауреатом міжнародного конкурсу «Святек Яра» у 2012 році, «Квітуча Чехія» у 2016 році та «Spring Tale» у 2017 році в Празі. До того ж хор брав участь у фестивалі «Срібний голос Нотр-Даму», який відбувся у 2016 році в Парижі. А ще через два роки у 2018 році хор здобув Гран-прі фестивалю «Di Danza e Musica dal Mondo», який відбувся в Італії.
До того ж ансамбль «Соловейко» є неодноразовим переможцем обласних конкурсів — програми присвяченій 211 річниці міста Одеси. На рахунку хорового колективу концерти на сцені Золотої Зали в Одеському літературному музеї. Хор з успіхом виступав на сцені Великої Зали музичної школи імені професора П. С. Столярського, в Одеській філармонії.
Він виступав у концертах, які були присвячені пам’яті Пігрова, які відбуваються на сцені Великої зали національної музичної академії імені Антоніни Нежданової. До того ж хор є постійним учасником концертів та святкових заходів, які пов’язані з музичним життям Одеси.
Керівниця хору Інга Селіна
Має «Соловейко» й досвід гастрольної діяльності за межі України. Так хор виступав із концертами в таких країнах, як Болгарія, Угорщина, Чехія, Франція. Відзначались і солістки хору, які неодноразово здобували звання лауреатів на різних фестивалях і конкурсах. До прикладу, в таких, як «Слов’янський венець» у Болгарії, «Балатон, Мистецтво, Молодість» в Угорщині, «Одеське бельканто» та «Яскрава країна» в Україні та «Di Danza e Musica dal Mondo» в Італії.
Кілька слів про керівницю хору Інгу Селіну. Жінка була випускницею Кропивницької хорової капели в 1982 році, в 1986 Кропивницького музичного училища, диригентського відділу й закінчила Одеську державну консерваторію в 1991 році. Починаючи з 1991 року й до нині Інга викладає хорові дисципліни й керує хором «Соловейко». Вона викладачка-методистка вищої категорії і завідувачка хорового відділу школи.
Хор денного відділення Одеської музичної академії
Засновником Одеської хорової школи вважається Костянтин Пігров, який був ініціатором створення в Україні хорової школи. Усе це відбувалося у 20-х роках XX століття, коли пан Пігров отримав пропозицію очолити хорові класи в Одеській консерваторії. Відомо, що на тоді в консерваторії вже існував хоровий колектив, що правда, він був жіночий.
А відколи хористки вирішили взятись за виконання «Вечорниць» Петра Ніщинського, то це спонукало запросити до участі в колективі чоловіків. Саме тоді, ансамбль поповнився чоловічими голосами, учасниками місцевої Одеської опери. Це призвело до того, що відтепер колектив не обмежував себе у виборі репертуару, тут почали виконували Дев’яту бетховенську симфонію, причому, це сталося в 1927 році, якраз у рік святкування ювілею відомого музиканта.
«Реквієм» Моцарта і світове визнання
Далі більше. У кінці сорокових років студентський ансамбль уперше виконав «Реквієм» Вольфгама Амадея Моцарта. Це викликало неабиякий ажіотаж в Україні. Це було пов’язано з тим, що виконання цього твору, було шедевральним, з погляду хорової майстерності, оригінальності інтерпретації та слідування стилю. Відтак про хор заговорили, відбулись його виступи в Києві, де виконувався саме цей твір.
А через десять років у 1957 хор отримав світове визнання. Цьому посприяв виступ на VI Всесвітньому фестивалі молоді і студентів. Відтак, художній керівник хору, Костянтин Пігров, разом із колективом отримав першу премію і золоту медаль лауреата. Слід зауважити, що на той час, колектив виконував в основному класичні твори, як-то «Реквієм» В. Моцарта, «Пори року» Й. Гайдна, а також ораторію «Юда Маккавей» Г. Генделя. Це був справжній тріумф одеського хорового мистецтва. Хоча, весь репертуарний доробок, який виконував хоровий ансамбль Одеської консерваторії був заснований на співі оброблених народних пісень і світовій класиці.
Польський успіх
Наступною знаковою віхою в життя колективу став виступ на міжнародному конкурсі в Польщі, 1991 року. Саме тут музиканти Одеської консерваторії отримали звання Лауреата та Золоту медаль. Загалом в останнє десятиріччя XX століття хор підготував для виконання такі шедеври світової класики, як «Свадебка» Стравінського, «Lux aeternam» Лігетті, «Перервана пісня» Ноно. Концерти відбувалися не лише в рідній Одесі, але й за кордоном, у Німеччині, Швейцарії тощо.
У майбутньому хор опанував інтерпретаційне виконання творів Карла Орфа, Олів’є Мессіана, Антона Веберна. Маючи незаперечний успіх в Італії хористи виконали твір Модеста Мусоргського. Крім того, у колективі працювали над поповненням репертуару, а саме творами таких композиторів, як Л. Дичко, І. Шамо, М. Скорика, Г. Гаврилець, В. Степурка, В. Зубицького тощо. У ті часи хор приділяв увагу гастрольній діяльності. Його концерти з аншлагами проходили в багатьох країнах Західної Європи, а також в Україні. Ще один успіх очікував колектив у 2002 році, коли під керівництвом Григорія Ліознова ансамбль отримав Першу премію на Четвертому Всеукраїнському конкурсі хорових колективів імені Леонтовича.
Не випадково, що починаючи з початку XXI століття з хористами академії почали займатися ті, хто її закінчував раніше, адже всі ці люди є послідовниками одеської хорової школи, лауреатами міжнародних конкурсів, кандидатами мистецтвознавства тощо.
Молодіжний жіночий хор «Оріана»
Молодіжний жіночий хор «Оріана» був створений у 2008 році. Із самого початку це був аматорський колектив, репертуар якого базувався і базується на народній, фольклорній музиці, не забуваючи також про класичні твори. У колективі вважають своєю основною місією відродження та підтримку хорових традицій України, відтак саме з таким репертуаром хористки відвідали 14 країн світу з концертами, виступаючи в різних містах Європи.
Серед особливих здобутків жіночого хору участь у 25 міжнародних конкурсах, у яких колектив примудрився здобути дев’ятнадцять перших премій і два Гран-прі. Своєю творчістю колектив відкрив красу та милозвучність української пісні понад п’ятьом тисячам своїх глядачів та слухачів.
Засновницею, художнім керівником та диригенткою жіночого хорового колективу «Оріана» є Галина Шпак, кандидатка мистецтвознавства, голова обласної хорової спілки імені Миколи Леонтовича. До того ж жінка є кавалеркою кількох православних орденів, які вона отримала за свій вклад у розвиток хорової музики і співу. Галина Шпак навчалася в Одеській музичній академії імені Антоніни Нежданової, вона Лауреатка міжнародних конкурсів, доцентка на кафедрі хорового диригування в Одеській консерваторії, диригентка студентського хору Одеської музичної академії.
Керівниця жіночого хору — Галина Шпак
Галина Шпак кожного року зі студентським хором дає безліч концертів. Крім того, бере участь у міжнародних конкурсах і фестивалях, таких, як музичний Фестиваль «Black Sea Music». Це свято хорової музики відбувається в залі Одеської Філармонії. Крім того, колектив є постійним учасником Міжнародного фестивалю сучасної музики «Два Дні — Дві Ночі». У 2006 році саме Галина Шпак привела колектив до перемоги й завоювання двох перших призів на 35-му Міжнародному хоровому конкурсі «Florilege vocal de Tour», який відбувся у Франції. У 2008 році Галина Шпак, як диригентка чоловічого хору, узяла участь у прем’єрі 13 симфонії Дмитра Шостаковича із Симфонічним оркестром Одеської філармонії.
Але Галина Шпак опікується не лише жіночим хоровим співом. Свого часу вона була регенткою декількох чоловічих церковних ансамблів. А ще управляла дитячим хоровим колективом місцевої музичної школи № 2. Галина Шпак є авторкою багатьох матеріалів про проблеми хорової музики в Україні. Вона виконала більш як сто оранжувальних обробок для різних учасників жіночого хору, а також є автором 4 дисків хорової музики та 4 хорових збірок. Галина Шпак є справжньою поціновувачкою та пропагандисткою хорової музики українських композиторів, за що отримувала кілька призів.
Джерела:
