Коли у місті працює кіностудія та знімає фільми про нього або з використанням його натури, це виглядає цілком логічним. Адже, щоб знімати море, пляжі, фонтани та дуже привітних людей, не треба залишати Одесу.
Не менш привабливим є те, коли про Одесу знімають фільми інші кіностудії, використовуючи дуже часто далеко не одеські пейзажі. Про це варто говорити та писати. Більше на odessa-trend.in.ua.
Про кінопригоди картини на біблійний сюжет
Один іноземний підданий зацікавився картиною “Святий Лука”, яку випадково виявили у нашому місті, а потім привезли на огляд до Москви. Крок за кроком злочинці викрадають картину.
Цей фільм, створений у 1970 році, спростував думку про те, що найкращі детективи здатний зняти лише Голлівуд. Картина, яка відображає одну зі сторінок кримінального минулого нашої країни, стала справжньою перлиною світового кінематографа. Актори, які грають лиходіїв та правоохоронців створили єдиний ансамбль.
Поява цього фільму призвела до далекосяжних наслідків для радянського кінематографа і, зокрема, для вітчизняного детективного жанру. Тема крадіжки творів мистецтва, яка раніше була відсутня в радянській масовій культурі, була легітимізоване як повноправна складова жанру.
У фільмі, знятому не в Одесі, але частково про неї є ще один одеський слід. Тут є копія картини “Святий Лука” – головний персонаж стрічки. Її майстерно створив співробітник одного з одеських музеїв Олег Соколов.
Фільм був поставлений за реальними подіями, хоч і зі значними художніми відхиленнями. Говорячи про саму картину, зазначимо, що її вдалося повернути, злочинців затримали, а картину відправили до одеського музею.
Наскільки вигідним є контакт, або детективна кіноекскурсія
Розповідь про Одесу, образ якої знаходить місце в детективах, має обов’язково включити згадку про телевізійний фільм “Вигідний контракт”. Хоча фільм знятий Кіностудією імені О. Довженка, дія майже повністю відбувається в Одесі та її передмісті.
До Одеси на зйомки фільму приїхав актор Нікітін (його роль виконав Андрій Денисов). Якось пізно ввечері на нього було скоєно зухвалий напад із реальною загрозою для життя. Однак його врятувало те, що після чергування на місці біля місця інциденту опинилась старшина міліції. Він злякав бандитів.
З перших кадрів одесити дізнаються дуже знайоме залізничне полотно в районі вокзалу.
У ході розслідування з’ясовується, що актора Нікітіна взяли за іншу людину. А сам постраждалий наважується допомогти міліції трохи знову не потрапляє в неприємну ситуацію.
Почергово з’являються на екрані різні знайомі місця. Курсант, який бере участь у розслідуванні, заходить до поштового відділення, де мешкає читач газети “Радянський спорт”, який мешкає на вулиці Космонавтів, 22, у квартирі 177. Він же навідується до будинку Навроцького, де в роки створення фільму був міський відділ запису актів цивільного стану.
Особливе місце у фільмі займає кафе “Чайка”, яке знали 1970-80-і роки водії, які проїжджають київською трасою. Тут завжди можна було поїсти смачну першу страву та шашлики.
Кафе кілька разів з’являється у фільмі. Особливий одеський колорит доповнює фрагмент пісні про Мишка-одесита.
У фільмі знайшов своє місце дуже колоритний будинок у провулку Гарібальді (вулиця Леха Качинські). Саме там знайшли собі притулок злочинці, за якими полює міліція. Знавці Одеси впізнають сходи, прольоти між ними, а з даху будинку видно прекрасну панораму на акваторію Одеської затоки.
До об’єктива кінооператорів потрапляють багато відомих куточків Одеси. Це насамперед рейд одеського порту з Воронцовським маяком. В одній із серій курсант-стажер Юрій Ожегов з’являється на тлі перехрестя вулиць Дерибасівської та Преображенської (тоді – Радянської Армії), а ми дізнаємось “Пасаж” та ювелірний магазин “Райдуга”.
Важко сказати й, швидше за все, немає повної статистики того, скільки фільмів знімалося в Одесі та було присвячено нашому місту. Але одне відомо точно: картини “Подвиг Одеси”, “Дежа вю” та багато інших назавжди увійшли до золотого фонду кінематографії.
