Талановита людина, як кажуть, талановита у всьому. Чи можна бути одночасно співаком, актором, поетом та читцем? Леонід Утьосов – пряме підтвердження того, що це можливо.

Легендарна особистість, перший співаючий актор та естрадний виконавець, який отримав звання Народного артиста Радянського Союзу. Більше на odessa-trend.in.ua.

Різносторонні інтереси з дитинства

Лазар Вайсбейн (справжнє ім’я Утьосова) народився 9 (21) березня 1895 року в сонячній Одесі. Єврейська родина мала дев’ятьох дітей, чотири з яких, не вижили. Лазар мав сестру-близнюка, на ім’я Поліна.

З раннього дитинства, Лазар мав багато захоплень: вивчаючи біографії відомих особистостей, він надихався і шукав себе. Любов до моря та плавання пробудила в ньому бажання стати капітаном корабля, а побачивши в роботі пожежників та їхній робочий одяг – хлопчик уже мріяв про роботу пожежника.

Але всі плани зійшли нанівець, коли Утьосов почув, як сусід грає скрипці. Того дня і почалася величезна любов до музики. Сусід скрипаль став першим учителем хлопчика з гри на музичному інструменті, а на досягнення восьми років – його відправили вчитися в училище Файга. Лазар вчився грати на кількох інструментах і співати, але хуліганська поведінка, прогули та погана успішність призвели до того, що його було відраховано у 14 років.

Перші досягнення та псевдонім

Продовжуючи освоювати гру на скрипці, Лазар влаштовується працювати в цирк, де працював гімнастом і грав на гітарі. Разом із пересувним цирком він відвідує різні міста, де дебютував із маленькою роллю у репліці “Досить плескати, хочу лопати”. Потім його запрошують до театру в Кременчуці, на що хлопець погоджується. Однією з умов начальства було придумати творчий псевдонім – так і з’явилося “нове ім’я” Леонід Утьосов. Вибираючи ім’я, Лазар довго сумнівався, адже хотів щось гарне і незабутнє. Серед варіантів, що розглядалися, були: Горський, Холмов, Скалов і щось подібне. Але потрібне ім’я прийшло зовсім випадково, коли співак, перебуваючи на Ланжероні, звернув увагу на скелю з рибальською хатиною. І тоді він зрозумів, що “Утьосов” – це те, що йому потрібно.

У 1916 році його закликали на фронт, що спонукало Леоніда виявити всю свою чарівність і творчі здібності: він зачарував дружину фельдфебеля і та, змогла дістати необхідну Утьосову довідку, нібито про хворобу серця. Після чого його відправили додому: там на нього чекала дружина і дочка.

1917 був однозначно успішним для молодого чоловіка – він перемагає в конкурсі куплетистів у Гомелі, що надихнуло його на створення власного оркестру в Москві.

Під час громадянської війни Утьосов повертається на батьківщину – до улюбленої Одеси і працює в опереті.

Поїздка до Парижу

Будучи на гастролях у Парижі, Утьосов вперше почув джазову музику. Він був у захваті від жанру та вирішує виконувати лише такі пісні, підготувавши спеціальну програму. Після приїзду до СРСР, він переїжджає до Ленінграда, де створює “Теа-джаз”. Вперше з цією програмою, він виступив у Ленінграді: були пісні, танці, танці, читання віршів, гра на скрипці. Перший виступ відбувся 8 березня 1929 року: він був дуже успішним і незабутнім для публіки. Утьосову допомагав друг Ісаак Дунаєвський у створенні музики для композицій, а також підключилися: Василь Лебедєв-Кумач, Володимир Мас. Брала участь і донька Утьосова – Едіт.

Театр, кіно та слава

Перший фільм, у якому знявся артист був “Лейтенант Шмідт – борець за свободу”, у 1919 році, а через 4 роки – “Торговий дім “Антанта та Ко”” – як розповідає Сайт Сайт “24СМИ”. Після цього, Утьосова почали запрошувати зніматися у художніх фільмах.

У 20-ті роки, він створив свою виставу, над назвою “Від трагедії до трапеції”, де і сам взяв активну участь: зіграв Раскольнікова, читав гумористичні замальовки та куплети, а глядачі сприйняли виставу з галасливими оплесками.

У 1931 році він знімається у виставі “Умовно вбитий” разом з Клавдією Шульженком, а в 1954 спробував себе, як постановник, у виставі “Срібне весілля”.

Коли почалася Велика Вітчизняна війна, Утьосов трохи змінив напрямок. Він виконував пісні: “Катюша”, “З одеського кічмана”, “Серце”, “Одесит Мишко” та інші. Під час святкового, переможного концерту 9 травня 1945 року Утьосов також брав активну участь, виступаючи з піснями. Леонід та його оркестр змогли зібрати велику суму під час концерту, яку вони передали на будівництво двох літаків Ла-5ф під назвою “Веселі хлопці”. За кілька років, вийшла пісня “У чорного моря”, яка також додала слави співаку.

1965 року Леонід Утьосов отримує звання Народного артиста Радянського Союзу. Багато хто вважає, що це звання, Леоніду привласнили пізніше за належне і слід було це зробити раніше. Трохи пізніше, Утьосов завершує свою концертну діяльність, але все ще з’являється в телевізійних програмах і передачах, а також масштабних виступах.

“Веселі хлопці”

Леонід Утьосов отримав велику славу, після виходу фільму “Веселі хлопці” у 1934 році. Крім музикантів із його оркестру, у фільмі знімалася Любов Орлова, а режисером став Григорій Олександров. Спеціально для фільму Ісаак Дунаєвський (близький друг Утьосова) написав кілька композицій, таких як “Пісня Анюти” та “Марш веселих хлопців”. Попри великий успіх фільму, стосунки при зйомках були дуже напружені: Утьосов конфліктував з Орловою, а режисер мовчав, боячись того, що виконавець головної ролі, взагалі, піде. Утьосов навіть відмовився виконувати деякі трюки, бо побоювався, внаслідок чого, їх виконала сама Орлова, але пошкодила спину. Після завершення зйомок Олександров відгукувався про Леоніда не найкращим чином: можливо, це відбилося на нагородах, адже Орлова за цей фільм отримала звання заслуженої артистки РРФСР, режисер – орден Червоної Зірки, а Утьосову дістався лише фотоапарат.

Сім’я, дружина та діти Утьосова

1914 року, під час гастролей у Запоріжжі, Утьосов познайомився з актрисою Оленою Голдіною. Молода та гарна дівчина працювала під псевдонімом Олена Ленська. Кохання між ними спалахнуло одразу і молоді одружилися, а вже через рік, у 1915 році, на світ з’явилася їхня дочка Едіт. Утьосов дуже її любив і балував. Подружжя прожило у шлюбі 48 років – але у 1962 році Олена померла. Леонід поховав і Едіт – від лейкемії вона померла 1982 року.

Ще, бувши одруженим із Голдіною, у артиста закрутився роман із танцівницею Антоніною Ревельс. Кажуть, вони були знайомі ще 1943 року, але ніхто не хотів кидати свою родину. Коли 1974 року помер чоловік Антоніни, вони стали парою. Довгий час жили у цивільному шлюбі, а 1981 року одружилися (за рік до смерті артиста).

9 травня 1982 року Леонід Утьосов помер. Смерть дочки сильно вплинуло на його здоров’я, він помер через півроку.

В останні роки життя він залишив сцену і почав писати. У 1955 році, його дружина Антоніна створила книгу “Поруч з Утьосовим”: там, вона розповідала про творчі досягнення чоловіка і деякими фактами з їхнього життя.

Племінниця співака, згодом, після його смерті, відкрила музей в Одесі, повністю присвятивши його своєму дядьку: там були сімейні фотографії та деякі записи із щоденників.

В Одесі також можна знайти пам’ятник, присвячений співаку та названу на його честь вулицю.