Погодьтеся, завжди викликають інтерес люди, які об’єднані за якимись інтересами, зі своєю родиною. Батьки передають знання своїм дітям, діляться дієвими секретами і мріють, щоб їхні нащадки досягли успіху в улюбленій справі ще більше, ніж вони. А потім, вони, також, навчають своїх онуків і спостерігають, як малюки тільки дізнаються про те, що “старі” вже починають забувати. Таким чином, виходить, що вся сім’я живе і дихає однією справою: тут точно нікому нудьгувати не доведеться, а теми для довгих розмов не вимагають пошуків.

Саме так склалося в житті у Ігоря Ойстраха, який виріс у родині музикантів, а згодом і створив таку сім’ю. 

Одеса може пишатися Ігорем, адже він спромігся вписати своє ім’я в історію світової музичної класики. Більше на odessa-trend.in.ua.

Музичне дитинство

Ігор народився 27 квітня 1931 року в Одесі. Його батько, Давид Федорович, був відомим скрипалем, а мати Тамара Іванівна – піаністкою. Немає сумнівів, що батьки, чия діяльність тісно пов’язана з музикою, намагалися прищепити дитині, любов до цієї справи. Але, зусиль докладати не треба було: хлопчик сам виявляв ініціативу. Ігор із ранніх років був оточений музикою в будинку, у віці 6 років уже вмів грати на скрипці. Однак, коли грав на скрипці його батько, хлопчик не хотів грати сам, адже вважав, що Давид Федорович грає набагато бездоганніше.

Коли Ігореві було 5 років, родина переїхала до Москви. Поступово гра на скрипці, у виконанні Ойстраха-молодшого, переключилася на гру на фортепіано.

Загалом можна помітити, що дитинство хлопчика було складним: адже припало на воєнні роки. Це змусило матір із сином поїхати до Свердловська і прожити там до 1943 року. Батько залишився у Москві, де продовжив працювати на радіо та давати концерти.

У новому місті, Ігор, знову, взяв у руки скрипку. Його вчителем став Петро Столярський – завдяки йому, хлопчик повірив у себе та свій бездоганний талант. Хлопець, навіть, випробував щастя, вперше виступити на сцені з виконанням “Варіацій” Беріо, причому тоді він ще не вмів налаштовувати скрипку, а Столярський допомагав йому прямо на сцені. Але, це ніяк не завадило його вдалому виступу – розповідає Сайт “Штуки-Дрюки”.

Повертався Ігор до Москви, вже з повним натхненням та налаштованістю на те, що він знає, чим займатиметься по життю.

Навчання та новий початок музичного шляху

Ігор вступив до Центральної музичної школи, провчившись на відмінно до 1949 року. Відразу, вступивши до Московської державної консерваторії імені Чайковського, він став студентом свого ж батька – Давида Ойстраха.

У 1955 році, закінчивши консерваторію, Ігор йде до аспірантури і продовжує навчання ще 3 роки. Під час навчання, Ігор виступав на сценах: після одного з таких виступів у грудні 1945 року директор школи Василь Ширинський зателефонував Ойстраху-старшому і сказав, що у його сина величезний талант і велике майбутнє.

У віці шістнадцяти років Ігор пощастило зіграти в Будинку вчених, концерт Баха, разом зі своїм батьком.

У Будапешті, він уперше, здобув перемогу на міжнародному конкурсі скрипалів, а 1952 року – став лауреатом цього ж конкурсу.

Потім, було концертування у різних країнах: Франція, Японія, Канада, Австралія, Великобританія. Нарешті, 1962 року, він дістався Нью-Йорка, де виступив в одному з найпрестижніших місць у місті.

Прояв індивідуальності

Ойстрах-старший намагався допомогти синові із формуванням свого творчого почерку. Якщо спочатку, стиль виконання батька та сина були дуже схожі, то згодом, Ігор став відхилятися і виявляти індивідуальні елементи в стилі. Відмінними рисами музиканта стали реалістичність та інтелектуальність. Батько із сином давали спільні концерти до 1974 року – до смерті Давида Федоровича.

У 1968 році, Ігор очолив Симфонічний оркестр Московської філармонії, а також, вперше виступив на великій сцені, як диригент у Данії.

Починаючи з 1996 року музикант працював зі студентами в Королівській консерваторії Брюсселя – як розповідає Сайт “24СМИ”. 

Ігор Ойстрах помер 14 серпня 2021 року через гостру серцеву недостатність. Музиканту було 90 років, поховали його, поряд з батьком у Москві, на Новодівочому цвинтарі.

Щасливий шлюб

Ігор був одружений один раз – але, на все життя. Його дружиною стала Наталія Зерцалова – піаністка із великим талантом. Одружилися вони 1960 року, а наступного вже стали батьками: у них народився син, якого назвали Валерієм.

Подружжя по життю виступало разом на великих сценах, виконуючи сонати Бетховена, Моцарта, Паганіні та багатьох інших відомих музикантів. У 2017 році Наталя померла, а її чоловік прожив ще 4 роки.

Валерій Ігорьович, також пішов музичним шляхом, що, напевно, ні для кого не стало здивуванням. Він навчався грати на скрипці, після чого почав викладати в Королівській консерваторії. У 2012 році Валерій став батьком Роберта, а його батьки пізнали щастя у новому статусі.