Юрій Стоянов: артист, якого помітили не одразу

Не лише гуморист та пародист, а й артист театру та кіно – так завжди про себе говорив Юрій Стоянов. Справді, чоловіка більше знають, як комедійного персонажа: перша асоціація, яка приходить, при згадці його імені – гумористичний проєкт “Городок”.

Проте, одесит добре проявив себе як актор, знімаючись у фільмах і багато років працюючи в театрі. Більше на odessa-trend.in.ua.

Дитячі роки

Народився Юрій 10 липня 1957 року в Одесі. Його батьки не мали нічого спільного з діяльністю майбутнього артиста: батько, Микола Стоянов, працював лікарем-гінекологом, а мати, Євгенія Стоянова – завучем у школі, а пізніше директором училища.

З народженням сина, родина переїхала до села під Одесою під назвою Бородіно. Через деякий час вони повернулися до Одеси, а держава виділила їм власну квартиру.

Хлопчик з дитинства вирізнявся особливим почуттям гумору, навіть жартував з учителів у школі, що спонукало батьків віддати сина в драматичний гурток при Одеській кіностудії. Юра також грав на музичних інструментах і читав вірші в музичній школі. У дитинстві він мав проблеми із зайвою вагою, тому, крім творчості, він займався ще й шабельним фехтуванням, у чому, досяг непоганих успіхів і став майстром спорту, в такому юному віці.

Навчання та театр

Коли у маленького Юри запитували, ким він стане, коли виросте, він завжди відповідав: “Чи диригентом, чи режисером, чи актором”. Так і сталося: він вступив на акторський факультет до ГІТІСу у 1974 році, хоч і планував вступати до ВДІКу, але не склалося.

Так уже склалося, що його сусідом по кімнаті у гуртожитку був Віктор Сухоруков (надалі народний артист Росії).

Юра ніколи не був відмінником і зізнавався, що навчання давалося нелегко. Також було, з роботою в театрі, куди він потрапив за розподілом від інституту.

17 років він пропрацював у театрі, зігравши лише одну головну роль, у постановці “Амадеус”. Найчастіше він грав у масовках або отримував маленькі ролі. Коли, раз на рік, вивішували списки з ролями кожного артиста, Юрко сподівався, що цього разу виявиться, десь зверху, в переліку головних ролей – але так не було. Ще одну, досить ключову роль, він відіграв у виставі “Телевізійні перешкоди”. Молодий артист ніколи не скаржився, а покірно виконував усі вимоги, пропрацювавши в театрі до 1995 року, після чого звільнився зі словами: “Мучився, мучився, але був нікому не потрібний” – як розповідає  “24 СМИ”.

“Городок” – слава та оцінена робота

До тридцяти років Юрій не мав особливих успіхів і в кіно, адже й тут він не отримував належних ролей.

Першу роль він отримав у стрічці “Анекдоти” у 1990 році. Так уже сталося, що працював він з Іллею Олійниковим – добрим другом та напарником, надалі. Вони потоваришували одразу, у них було багато спільного: починаючи з того, що народилися в один день, але з різницею в 10 років і закінчуючи тим, що добре спрацювалися на знімальному майданчику, знявшись у 250 випусках гумористичного шоу.

Проте, справжньої слави, вони здобули, знявшись у “Городку”. Стартували у 1993 році та протягом 19 років, популярність програми не вщухала. Це була перша російська телепередача, яку показували у Європейському Союзі. Крім цього, вони 4 рази отримували премію “ТЕФІ”.

Зйомки тривали аж до 2012 року і тривали, напевно, якби не смерть Олійникова. Юрій дуже тяжко переживав втрату друга, а у 2014 році, разом із сином Іллі Олійникова – Денисом, виконали пісню “Режисер”, на згадку про артиста.

Цікавим був той факт, що Ілля, завдяки “Городку”, проставився набагато більше, ніж його напарник. Проте, є й зворотний бік цього моменту: Олійник, хоч і став дуже відомим, але був “заручником однієї ролі”, через що його більше нікуди не запрошували зніматися, а ось Юрій, навпаки – не набув такої популярності, але мав безліч запрошень до інших проєктів.

Участь в інших проєктах

Після того, як закрили “Городок”, Стоянов брав участь у таких проєктах та телешоу: “Велика родина”, “Кращі роки нашого життя” та “Живий звук”. Також,  Юрію пощастило взяти участь у проєкті “Один на один”, як член журі. Суть даного телепроєкту в тому, що учасники перетворювалися на відомих зірок, застосовуючи їхні образи. Сам Юрій спробував перетворитися на оперного співака Лучано Паваротті, виконавши пісню “Пам’яті Карузо”. Крім проєкту, артист продовжував перетворюватися на різних особистостей: часто це були сміливі та складні образи. Юрій розповідав, що найскладнішим, для нього, перетворенням, була роль Елтона Джона: приклеєні стрази довелося відклеювати близько чотирьох днів.

Занесло Стоянова і в політику, у 2016-2017 роках він робив пародії таких людей, як Дональд Трамп.

У 2019 році глядачі були раді появі нового розважального шоу від Юрія, під назвою “100Янов”: артист розповідав безліч історій з життя, про складні часи, супроводжуючи розповіді гумором та відчували схожість із “Городком”, навіявши приємну ностальгію.

Стоянов, 2020 року, створив свій ютуб-канал під назвою “Чисто поржати”, де публікував гумористичні ролики.

Робота над фільмами, як актора

У кіно, Юра почав зніматися ще з 1974 року, але першим успішним фільмом, з його участю був “Конвалія срібляста” 2000 року. За п’ять років вийшла друга частина фільму.

Наступний помітний фільм, знятий по рімейку фільму “12 розгніваних чоловіків”. Фільм називався “12”, а режисером був Микита Міхалков. Він отримав безліч хороших відгуків від критиків та “Золотого орла”. Після цього фільму, Юрія стали частіше запрошувати на зйомки: але так, як артист багато років працював у гумористичному жанрі, він продовжував приймати саме такі пропозиції. Він знявся у дитячому фільмі “Королівство кривих дзеркал”, а також “Друзі друзів” та “Гітлер капут!”.

У 2009 році знявся у мелодрамі “Людина біля вікна”, а у 2012 у серіалі “Біла гвардія”.

Юрій брав участь і в серіалі “Ластівчине гніздо”, виконавши роль суворого батька та дитячого письменника Корнілова.

2018 був неоднозначним у кар’єрі актора, після екранізації комедії “Кримський міст. Зроблено з любов’ю!”. Фільм отримав безліч негативних відгуків від критиків та глядачів, а потім увійшов до топ-10 великих провалів 2018 року.

У 2021 році вийшов серіал “Вампіри середньої смуги”. Детективно-містичний проєкт спочатку мав головного актора в особі Михайла Єфремова, проте артист отримав тюремний термін, плюс до всього, почалися карантинні обмеження. Стоянов замінив ватажка вампірів, але довелося перезнімати все наново, попри те, що вже було знято третю його частину.

Сім’я та діти Юрія Стоянова

Ще у студентські роки у Юрія були стосунки з актрисою Тетяною Догілевою. Їхні стосунки були недовгими, але вони залишилися друзями. Тетяна навіть співала на весіллі артиста з Ольгою Синельченко. П’ятирічний шлюб подарував подружжю двох дітей: Миколу та Олексія. Проте, діти взяли прізвище вітчима та припинили спілкування з батьком, після розлучення батьків.

Вдруге Юрій одружився з Мариною Віденською, саме через те, що артист закохався в редактора і розпався його попередній шлюб. З Мариною він прожив у шлюбі 12 років, особливо не розголошуючи подробиць особистого життя.

Третій шлюб відбувся з Оленою Стояновою – це найщасливіші стосунки, за словами Юрія. Жінка мала двох дітей від попереднього шлюбу, але Стоянов прийняв їх, як рідних, а 2003 року – народилася їхня дочка Катерина. Олена рада супроводжувати чоловіка на зйомках та розділяти з ним його досягнення.

Comments

.,.,.,.