Культура Одеси – джерело натхнення багатьох митців. Її оспівують у своїх творах найвидатніші представники літературного та музичного світів, а також індустрії кіно. А все тому, що місцевий колорит абсолютно особливий. Його не підробиш. Потрапивши до цього міста, хочеться розглядати кожну деталь та прислухатися до кожного звуку. Тому що культура криється навіть у маленькій дрібниці. Одеса – це натхнення. Одеса – це талант. Одеса – це музика. Більше на odessa-trend.in.ua.
Музичне минуле Одеси
Так вже історично склалося, що Одеса – музичне місто. Безліч відомих музикантів – вихідців із нашої “Південної Пальміри”, чітке тому підтвердження.
Багато музичних новацій з’явилися саме тут. Так, у 1808 році у місті звели театр, основним напрямом якого була опера. Перший симфонічний оркестр у провінції також з’явився в Одесі.
Місце розташування першої провінційної консерваторії – наше чудове місто.
І таких “вперше” в Одесі багато.
А стрімкий розвиток музичної освіти в Одесі припав на другу половину 19 століття. Профільні школи міста подарували світові безліч видатних музичних діячів, яких ми зараз любимо і шануємо – П. П. Сокальського, Д. Ойстраха, В. Пікайзена, Н. Бейліну та багатьох інших.
Музика супроводжує «перлину біля моря» протягом усієї її історії.
Таланти з народу
Говорячи про культуру Одеси, не можна не згадати про народні таланти – вуличних музикантів. Вони з’явилися на вулицях міста давним-давно і стали невід’ємною частиною справжньої Одеської душі.
Студенти, робітники на заводах, представники творчих професій – тут можна було зустріти всіх, чия душа співає, а гітара налаштована.
Крім того, траплялося, що вуличні музиканти не лише дарували перехожим гарний настрій, а й сприяли появі на світ пісень, які кожен із нас заспіває напам’ять хоч зараз.
Наприклад, 1920 року імениті одесити Яків Ядов і Лев Зінгерталь написали пісню “Лимончики”. Людям вона швидко стала, як рідна. “Лимончики” постійно обростали новими куплетами та стали по-справжньому народними. Адже кожен виконавець хотів додати щось від себе. У ті роки пісня звучала звідусіль – на кожній вулиці та у кожному злачному закладі теж.
Усім відома пісня “Ах, Одеса” також має дуже народну історію свого виникнення. Її автор Модест Табачников сидів у ресторані та робив начерки на клаптику паперу, чекаючи на своїх друзів. Тоді він написав ті самі рядки: “Ах, Одеса – перлина біля моря”. Подейкують, що того вечора хтось із музикантів ресторану, взявши аркуш паперу із незакінченим текстом, заспівав цю пісню. З цього моменту і почався швидкий шлях композиції в серця одеситів.
Пісня передавалася з вуст у вуста та з’явилася у репертуарі кожного вуличного співака.
За кілька місяців Табачников, прогулюючись вулицею Пушкінської, зіткнувся з місцевими хуліганами. З нього вимагали верхній одяг та гроші. Знімаючи пальто автор упустив листок з нотами до тієї самої пісні. Коли чоловік пояснив грабіжникам, що це композиція його авторства, вони перепросили, повернули всі речі та пішли. Пісню “Ах, Одеса” знали та любили всі.
Ось така панувала атмосфера: люди писали пісні про себе та своє місто, виконували їх на мальовничих одеських вуличках та просто любили Одесу.
Сучасні вуличні артисти
І зараз ця колоритна традиція збереглася – на вулицях, як і раніше, можна зустріти безліч музикантів.
Але хто співає в Одесі?
А співають усі – від студентів до пенсіонерів.
На Грецькій, Дерибасівській та багатьох інших вулицях можна застати представників найрізноманітніших професій та соціальних статусів за виконанням пісні.
Довгий час одним із найстаріших виконавців вважався дядько Сашко – колишній моряк. У пенсійному віці він вирушив виступати на вулиці та радував перехожих своїм “чисто одеським” репертуаром. Дядько Сашко став справжньою знаменитістю та навіть зіграв роль у художньому фільмі від Одеської кіностудії. Зіграв, звісно, музиканта.
Можна зустріти і кінологів, і продавців, і навіть вчених.
Вибір пісень вуличних артистів наче продиктований самим містом. Ми чуємо твори про сонце, море, кохання.
І це вже частина самої Одеси: прогулюючись центром міста кожен має почути шум хвиль та приспіви вуличної пісні.
З вулиць на велику сцену
Іноді виступ десь на Дерибасівській стає лише стартом у великому творчому шляху.
Наприклад, Фелікс Шиндер – яскравий представник одеської вуличної музики.
Фелікс присвятив свою діяльність прославленню одеського фольклору, виступав на вулицях рідного міста і навіть організовував зі своїм гуртом вуличні концерти по всьому узбережжю Ізраїлю.
Зараз Фелікс Шиндер та гурт “Гроші вперед” – успішні артисти, відомі у всій Україні та за її межами. Але їхній стиль, репертуар незмінно присвячені “Південній Пальмірі”.
Без музикантів не відбувається жодного знакового для Одеси культурного заходу. Вони виступали на відкритті Одеського міжнародного кінофестивалю, грали на Фестивалі джазу у Коктебелі, зібрали численну публіку на презентації свого альбому у “Зеленому театрі”.
Фелікса називають “королем одеського фольклору”, а групу по праву вважають “обличчям” нашої місцевої музики.
До речі, в їхньому репертуарі є ті самі “Лимончики”, про які ми вже згадували.
Вуличний музикант в Одесі – це яскравий приклад образу справжнього одесита. Він талановитий, веселий і до глибини душі любить своє місто. Цю любов він хоче оспівувати та ділитися нею з оточуючими. Слухачі ж охоче її приймають та несуть далі у маси.
А велика кількість таких артистів легко пояснюється двома чинниками – надихаючою обстановкою місцевості та творчою душею наших людей.
