Про косплей від професійного одеського косплеєра

 

Косплей може здаватися несерйозним інтересом, видом хобі, аби зняти стрес та просто погратися. Насправді, як і з будь-яким іншим видом творчості, діла обстоять набагато складніше, і про це якнайкраще можуть розповісти тільки самі косплеєри. А конкретно нам про це розповість одеситка Єлизавета Бер, вона ж Makmaku, яка після виграшу на Fan Expo Odessa у 2018 році зі своєю колегою відправилася у спекотну Іспанію — представляти український косплей на міжнародному рівні, пише odessa-trend.in.ua.

Як прийшла ідея займатися косплеєм

Єлизавета Бер розповідає, що конкретного моменту не було. В 2010 році нині професійна косплеєрка активно дивилася аніме та одного разу побачила в одній з груп у мережі китайських косплеєрів: «Це здалося мені чимось за межею розуміння, і захотілося спробувати теж побути в “шкурі” персонажа. Але якщо говорити про чітке усвідомлення себе в цьому хобі: це було в 2015 році, коли я вже працювала на першій роботі та розуміла, що мені не вистачає творчості у житті, що було дуже насиченим в шкільний час. Зараз я слабко уявляю своє життя без косплею. Думаю, мені буде нудно без цієї частини моєї особистості». 

Перші спроби

Перша спроба в це творче діло у одеської косплеєрки також сталася у 2010 році, і з реалізацією її першого проєкту їй допомагали друзі та батьки. Тоді у рідному місті Єлизавети [місто Миколаїв] мав відбутися перший аніме-фестиваль. Сталося так, що готуватися косплеєрка почала до нього буквально за пару тижнів: «Мама водила мене на примірки плаща, друг батька допоміг зробити крафт (величезна коса), а друзі допомогли вночі перед фестивалем пофарбувати косу в потрібні кольори. Замість перуки тоді буле своє волосся, а схожі сорочку і спідницю я знайшла у своїй шафі. Тоді це здавалося дуже крутим, адже косплеєрів було всього людей десять!».

Скільки часу потрібно на один образ

Як каже Єлизавета, складно передбачити, скільки часу піде на той чи інший образ, адже ніколи не знаєш, де буде складність. Деякі образи вимагають високих навичок в пошитті, тому доведеться перешивати одну деталь по десять разів (в прямому сенсі), в іншому буде заковика в перуці, наприклад.

«Два найскладніших образи я створила за місяць, тому що рішення податися з ними на фестиваль було досить спонтанним. Це було складно і вимагало чимало нервів і терпіння: один з костюмів на 40% складався з мережив і страз, а другий мав специфічний малюнок тканини, який я вистрочувала на машинці по всьому метражу матеріалу. Зараз я намагаюся починати роботу над костюмом заздалегідь, за 2-3 місяці, щоб був час виправити щось і поспати в ніч перед заходом», — каже косплеєрка. 

Складності косплею та їхнє вирішення

Створення образу

Як каже Єлизавета, складнощі виникають найчастіше від незнання, адже косплеєри майже завжди вчаться всьому самі. Зараз багато хто йде на курси пошиття, бере участь у курсах укладання перук, студіює YouTube та інші хостинги на предмет уроків макіяжу тощо. Сама косплеєрка навчилася основам макіяжу на тому ж YouTube, а потім почала вчитися на інших ресурсах і багато практикуватися. Але раніше не було такої великої кількості інформації на косплей-тематику.

«У 2011 я шила свій перший костюм сама, маючи двійку з уроку по шкільній праці, де навчають основам крою та шиття. У решті-решт вийшло стерпно, я навіть не буду скаржитися. У 2019 я перемогла у конкурсі Саудівської Аравії в номінації “Краще пошиття”, але до цього було багато страждань з неправильно вшитою деталлю, підібраною тканиною і схемою крою», — ділиться досвідом нинішній професіонал.

фотографія з архіву з фестивалю у Саудівській Аравії Nexus Arabia

Але у всіх складності різні: досвідчені швачки мають проблеми з укладанням перуки або макіяжем, у інших зовсім не вдаються крафтові деталі, такі як обладунки та зброя.

Вибір персонажа

Щодо самого вибору персонажа, це теж може стати дилемою, адже іноді улюблені герої зовсім не підходять по зовнішності тим, хто хоче втілити їхній образ. Тобто, люди різні, деякі стрижки, кольори просто не підходять по типажу — і це абсолютно нормально. Втім, ніхто не забороняє робити косплей на персонажів з кардинально іншою зовнішністю (наприклад, іншим відтінком шкіри, або коли мова йде про втілення образу персонажа іншої статі), але сама Єлизавета має для себе правило: «Я не буду намагатися в образ брутального чоловіка, маючи дитячу дівочу зовнішність».

Грошове питання

Окрім цього, є люди, які можуть поставити запитання, у чому сенс займатися косплеєм, якщо не можна заробити на цьому гроші (а кожен образ виходить у відносно кругленьку суму). Але якщо подумати, то в будь-яке хобі будуть вливатися гроші, чим би ти не займався чи займалася.

Викривлене розуміння

Також, на жаль, більшість необізнаних людей сприймають цю індустрію як чи не секту: багато батьків насправді не розуміють захоплення своєї дитини, тому що їм неправильно донесли, що це, і таким чином обмежують дитину як в свободі обрання інформації, так і в творчості, а косплей вимагає неабияких вмінь як у прикладному мистецтві, так і в акторстві.

Ця проблема в тому числі посилюється ЗМІ: різні канали висвітлюють фестиваль, беруть у учасників інтерв’ю і потім відповідним, вигідним для себе чином редагують, після чого подають скандальний випуск, викривляючи всю суть — але саме такі матеріали отримують більшість переглядів від занепокоєних дорослих та дітей, які не знають реальної суті та цілі таких заходів.

Частково схожа ситуація була і у самої Єлизавети, але: «Моя мама пішла на аніме-сходку і познайомилася з хлопцями там, приїхала на перший фестиваль і подивилася, що це і як проходить. Зрозуміла, що це не страшно і не небезпечно, пізніше відпускала мене з друзями в інші міста. Я вільно ділилася з нею планами на косплей, показувала досягнення. Тому якщо батьки проти, то я б порадила поспілкуватися з ними, показати своїх кумирів, пояснити, що це хобі, яке розвиває різні навички і вчить підходити творчо до життя і до конкретних завдань». І ні для кого не секрет, що підтримка близьких людей іноді виконує вирішальну роль у становленні людини ким завгодно: в тому числі косплеєром. 

Одеське представництво на International Cosplay League (ICL)

Єлизавета також розповіла про свій досвід виступів на міжнародному рівні.

Перше представлення України у номінації дуету 

«Поїздка в Мадрид [2018 року] була моєю першою поїздкою за кордон і першою, коли мені довелося бути представницею країни на іноземному фестивалі. Для початку скажу, що це було дуже почесно, я дійсно пишаюся цим, адже Україна так само вперше була представлена в номінації дуету. До цього року, в 2013 приблизно, Україну представляв соло-косплеєр в Англії. Тому наше завдання було подати себе з кращого боку, показати, на що ми здатні [...] Коли ми виграли відбір... я плакала. Не могла повірити в те, що це дійсно відбувається».

(образ, представлений на Fan Expo Odessa 2018)

Як одеситів зустрів Мадрид

«Ну а по приїзду в Мадрид було відчуття, що ми на Євробаченні. Безліч команд з різних країн і навіть континентів. За масштабом іспанський Japan Expo можна порівняти з Comic Con Ukraine: багато косплеєрів, арт-алея, ярмарок різних товарів на тематику аніме, ігор, фільмів, також зіркові гості, різні номінації... Але якщо наш фестиваль [мається на увазі Comic Con Ukraine] в основному проходить на вулиці, то Іспанія занадто спекотна, і тому всю дію проводять під дахом величезного приміщення. А ще така маленька і забавна деталь: іспанці люблять сидіти на підлозі, тому простір перед сценою зайнято сидячими людьми.

Неочікувана проблема

Насправді, ця історія з Мадридом вся складена зі сліз та нервів. Деякі від щастя, деякі від страждань [...] Ніхто не очікував від України такий рівень косплею. Крім нас ще поїхав хлопець з шикарним крафтом, його буквально не можна було відрізнити від картинки персонажа. Плюс хлопці з нашої спільноти розірвали пост в профілі Japan Expо, де нас представили як Team Ukraine, і у нас буквально була найбільша фанбаза. Але коли тебе так підтримують, то ти не можеш схибити або виступити слабо. Всі наші дії були злагоджені, репетиції пройшли шикарно, світловик прекрасно наміксував нам освітлення на репетиції. І от, нерви натягнуті до межі, в костюмах складно ходити і дихати, але коли ми опиняємося на сцені, то, подивившись одна на одну, розуміємо: сцена залита одним кольором світла, синім, і нас просто не видно! 

Що сталося зі світловиком, не зрозуміло, ми дійсно просто потопаємо в синьому світлі, а єдине бажання: просто піти зі сцени. Було дуже прикро, адже наше завдання було навіть не в тому, щоб перемогти в Іспанії... Ми хотіли показати, що з себе представляє український косплей. Не хотілося зганьбитися. 

Після того, як все закінчилося, я увімкнула телефон в гримерці, і наші хлопці дуже багато настрочили в приватні повідомлення, підтримуючи нас, скаржачись на світловика і переконуючи, що ми все одно молодці. Це було дуже зворушливо. Я тоді плакала, але в гримерці, мабуть, думали, що це через те, що ми не виграли».

Haters gonna hate 

У будь-якій творчій сфері рано чи пізно з’являється така проблема як хейтери. Досить агресивні, вони можуть не тільки психологічно тиснути на митця, будь то художник, письменник чи косплеєр, а також організовувати систематичне цькування аж до переслідувань та фізичної шкоди. Навіть просто неприємне зауваження чи небажані діалоги можуть примусити людину відчувати себе некомфортно — і це вже забагато. Це є ще однією великою проблемою будь-якої творчої галузі, але вона заслуговує окремого пункту.

Сама Єлизавета, на жаль, нерідко стикається з ненависницьким ставленням до себе та своєї творчості. 

Косплеєрка ділиться: «Іноді це заздрість від хлопців із товариства, іноді злісні коментарі Інтернет-користувачів, іноді егоїстичні люди, які вимагають до себе уваги, коли ти зайнятий зйомкою свого косплея. У випадку з першими: обмежую коло спілкування, і в нього не входять особи, які агресивно поводяться по відношенню до мене. Не бачу сенсу щось пояснювати чи вирішувати, це просто людський фактор. З другою категорією: люблю відповісти в тій же манері, якщо зауваження некоректне, або ж врахую критику, якщо вона коректна і об’єктивна. Остання категорія людей, це якщо виходити на вулицю, в парк, музей чи просто на красиву локацію на зйомку, і хтось починає відволікати і приставати з питаннями. З такими розмову намагаюся зробити короткою».

Одеська громада косплеєрів — ширший погляд

Отже, косплей як вид діяльності може бути не просто хобі, не просто поточним інтересом. Він вимагає і творчих здібностей, і наполегливості, і багато, дуже багато роботи. В Одесі цей вид творчості доволі розвинений, і перлині Чорного моря є чим пишатись у цій сфері.

Звісно, Єлизавета Бер (якій ми щиро дякуємо за те, що вона знайшла час та поділилася своїм досвідом) не є єдиною косплеєркою в Одесі. Враховуючи масштабність місцевих фестивалів поп-культури (а той ж Fan Expo Odessa не є єдиним таким фестивалем), не так складно зустріти на вулиці косплеєра, особливо влітку, коли активно проводяться такі заходи — і ще абсолютно не складно втратити дар мови, коли бачиш, з якою майстерністю створені їхні костюми. 

Серед косплеєрів Одеси є юні творчі особистості, чий шлях у цій сфері тільки починається, а є й ті, чия діяльність у цій галузі вже знаходиться на досить високому рівні. У будь-якому разі, цікавляться цим масово, і такий яскравий прояв інтересів одеської молоді неможливо ігнорувати.

Як вже було зазначено, Fan Expo Odessa — не єдиний фестиваль поп-культури у регіоні (до речі, про його суть та деталі можна дізнатися тут). Нарівні з ним також існує фестиваль Natsu Nami, який є рідним братом Fan Expo, адже обидва з них ініційовані та організовані Костянтином Рєусом. Мета обидвох фестивалів наступна: зібрати в одному місці всіх охочих людей, які цікавляться аніме, серіалами, іграми, літературою, коміксами та будь-якими іншими популярними речами та надати гостям фестивалів можливість гарно провести час, за який вони можуть зробити купу цікавого — спектр від знайдення нових друзів до демонстрації своїх творчих здібностей шляхом участі у конкурсі косплею.

На жаль, контингент фестивалю, як розповідала Єлизавета, часто стає об’єктом прискіпливого невдоволеного нагляду тих, хто не розуміє суть заходу. Але насправді, на фестивалях абсолютно нормальні люди. Ні, вони не хворі та не дурні, які в 20-30 років цікавляться тільки мультиками. Вони не дивні, не фріки, не фанатики, і взагалі нічим від інших принципово не відрізняються — і щоб це зрозуміти, можливо, краще одного разу самостійно побачити, ніж десять разів прочитати. 

Comments