8-го грудня 1912-го в “Одеському листку” вийшла стаття з гострою критикою щодо одеських ілюзіонів, які були неймовірно популярні серед одеситів. Там говорилося, що подібна розвага є дуже небезпечною і може стати причиною великого горя. У тій же статті безпосередньо вказувалися одеські ілюзіони, які автор вважав найнебезпечнішими. Причину такого відношення, звичайно, також було вказано. Проте, одесити того часу, здається, і без жодних вказівок та пояснень, розуміли, чому автор ставився до подібних місць саме таким чином.
У нашому матеріалі на odessa-trend, з посиланням на viknaodessa.od.ua і odessa-life.od.ua, ми розповімо докладніше, в чому ж полягала небезпека, що являло собою кіно того часу, як відбувалося його озвучення, що вказувалося на афішах, і якими були одеські кінотеатри у минулому.
З чого все починалося
Поява першого одеського ілюзіону відбулася ще 1896-го, а його місцем розташування був Олександрівський парк, проте практично всі кінотеатри знаходилися в районі Молдаванки та Слобідки-Романівки.
Величезна популярність
У той період часу ілюзіони були найбільш відвідуваними місцями для дозвілля. Звичайним явищем був переповнений зал, де глядачі відчували себе “оселедець у банці”.
Практично у всіх ілюзіонах були зали, які спочатку були не дуже пристосовані для того, щоб демонструвати фільми.Кожне таке приміщення було маленьким, брудним, туди практично не могло потрапити свіже повітря, і на довершення всього, якби там виникла пожежа, то залишити переповнену залу було практично неможливо. І це все з огляду на те, що люди, які були власниками кінотеатрів, мали величезний прибуток від кінодемонстрації.
Що ж тоді показували?
Спочатку одеситам пропонувалося подивитися лише іноземні кінокартини, більшість із яких були французькими, проте вже дуже скоро виникли і вітчизняні кінострічки. Іноді демонстрували навіть документальні кінокартини.
Першим, хто почав працювати в такому жанрі, прийнято вважати одесита Мирона Гроссмана, який також був власником “Мірографа” (кіноательє). Ці кінострічки були неймовірно короткі, – їхня тривалість не перевищувала чотирьох хвилин.
Поширене явище
А ось реклама вже була дуже поширеним явищем – на кожній рекламній тумбі красувалося багато яскравих афіш, а неподалік кінотеатру проходила роздача спеціальних листівок-програмок. З огляду на те, що звукові фільми, на той час, ще були відсутні, афіші, крім назв кінострічок з прізвищами акторів і часом початку сеансу, містили невеликий зміст кінокартин. Так вирішили робити для того, щоб кожен глядач правильно зрозумів сюжетну лінію, і в цілому все те, що відображалось на екрані.
Трохи про озвучку
Кінострічки супроводжувала музика, якою підкреслювалися найдраматичніші моменти у фільмі. Що стосується озвучки, то вона дуже відрізнялася – великі кінотеатри забезпечувалися грою оркестру, а в менших приміщеннях – можна було чути гру на піаніно таперів.
Фото: http://archives.colta.ru/, odessa-life.od.ua