Всеукраїнський тур «Океану Ельзи» розпочався з Одеси

2 квітня в Одесі з розмахом прогримів концерт гурту «Океану Ельзи» у театрі музичної комедії імені М. Водяного. Читайте більш детально на https://odessa-trend.in.ua/uk/node/865/edit

 Це був перший концерт запланованого всеукраїнського туру. І ми можемо пишатися, що свій старт він зробив саме з нашого сонячного і привітного міста. Незважаючи на прохолодну погоду, в залі було затишно і тепло. Атмосфера була вражаючою, що, втім, характерно для творчості вже легендарних українських музикантів, творчість яких так імпонує не тільки сучасній молоді, а й представникам старшого покоління. Святослав Вакарчук завжди вирізнявся своєрідною манерою виконання і є одним з тих принципових співаків. які за жодних обставин не дають своїх концертів в Росії. У залі прозвучали всім відомі композиції Святослава Вакарчука «Обійми», «Не йди…», «Не твоя війна», та інші. Серед нових прозвучала пісня «Незалежність». Далі цитата з пісні:

«А нам з тобою своє робити,

Відкрити очі і далі йти!

І зуби стиснувши, маму ніжно любити

Хто ж тоді, як не ми, брати?!»

Співак зізнався, що завжди мріяв, щоб заспівати свої пісні під акомпанемент роялю: «Більшість своїх пісень я, зазвичай, пишу під рояль і понад 20 років моєї творчості мріяв одного разу заспівати їх на сцені саме так, як вони були створені. Вже в квітні ця моя мрія здійсниться: проведемо серію концертів у великих містах України у форматі, коли я заспіваю наші пісні, акомпануючи собі за роялем. Допомагатиме  мені камерний оркестр під диригуванням Мілоша Єліча».

Найбільш трепетним моментом на концерті був виступ співака про військовополонених моряків, які не зрадили Україну. Також за ініціативи співака, на концерт були запрошені батьки тих самих моряків.   Більше того, у батька одного з них, Василя Сороки,  саме 2 квітня був День народження. В залі від хвилювання всі були вкрай  розчулені.

Віримо, що майбутнє нашої естради саме за такими артистами, як С. Вакарчук та його легендарний гурт «Океан Ельзи», аналогу якому немає більш у світі.

Інна Сандульська

 

Коментарі