З тільником та рушницею: про котів-визволителів, які створює одеситка

Коти в Одесі завжди користувалися особливою повагою та пошаною. Міські двори (і не тільки) сповнені цих дивовижних створінь, які почуваються в Одесі дуже впевнено та комфортно. Далі на odessa-trend.

В одеських скульптурах (до речі, в Одесі є ціла колекція “котячих монументів”, правда, щоб їх усіх побачити, вам доведеться походити містом, тому що вони не зібрані в одному місці), піснях, літературі, кінофільмах – завжди знайдеться згадка про котах.

Загалом, одесити виявляють любов до котів різними способами, і навіть… зображуючи на картинах.

Початок війни відобразився на стані одеситів приблизно однаково, але, якщо можна так сказати, трохи в різних відтінках.

Так, наприклад, творчі люди відчули посил до створення чогось особливого та дуже патріотичного.

Ось і одеситка Юлія Подмогіна не виявилася у цьому сенсі винятком. Чим займається дівчина, і як проявилося її творче посилання, – докладніше про це в нашому матеріалі, з посиланням на odessa-life.od.ua.

Напевно, багато хто з вас бачив зображення одеського кота, одягненого в тільник, в руках якого пляшка, а в ній запальна суміш. Або харківського кота, обпаленого вогнем, але не скореного. Все це створює одеситка Юлія Подмогіна у межах своєї символічної колекції зображень, присвяченої котам-визволителям.

Популярність одеського кота

Одеський кіт дуже швидко “розійшовся” просторами соціальних мереж. У період цих страшних днів одесити (і не тільки) ділилися малюнком, на якому зображений бойовий одеський котик, який став чимось на зразок талісмана.Хтось із одеситів вирішив навіть зробити з цього зображення обкладинку на своїй сторінці у Фейсбук.

Нова добірка

Пізніше одеситка порадувала новими символічними котами-визволителями. Страшними сторінками війни, начебто підносилася ціла колекція нових образів, здатних вселити хоч трохи надії, посмішки та сліз.

Детальніше про героїню

Одеситка є не лише художником та ілюстратором, але також діджитал-дизайнером, а в минулому – журналістом.

За її словами, на момент початку війни вона була на відпочинку в Мексиці, і вже починала збиратися додому до Одеси.

Юлія зізнається, що їй складно було повірити в те, що відбувається, у рідному місті залишилася вся її сім’я та друзі, а вона – на території Мексики, і не може надати жодної допомоги.

Протягом перших днів одеситка лише плакала та читала стрічку новин.

Її хлопець практично наполіг, щоб дівчина хоча б на годину відключила телефон і сіла малювати.

І на папері почало відображатися те, що було на серці в одеситки.

Так Юлію відвідала думка про те, що всупереч відстані вона зможе бути чимось корисною для тих, кому необхідна підтримка. Після цього на планшеті одеситки почала народжуватися ціла серія котів-визволителів, яка для нашої героїні перетворилася на певну терапію.

А для оточуючих, як з’ясувалося, – маленькою радістю.

Щодня одеситці надходять повідомлення з усієї планети зі словами подяки за її котиків.А одеситами за кордоном робляться на футболках принти з котами-визволителями, друкуються плакати, надсилається допомога, зокрема, одеським (і не лише) тваринам, які постраждали від війни.

Фото: usionline та особистий акаунт Юлії в соцмережі

Comments

.,.,.,.