З початку війни, Анатолієм Пастуховим, музикантом Одеського Оперного театру та Заслуженим артистом України, було ухвалено рішення щодо вступу до тероборони.

Тепер він, нарівні з іншими артистами, допомагає всім, чим може, і стоїть на сторожі рідного міста.

Докладніше про героя, – у нашому матеріалі, з посиланням odessa-trend.in.ua на УСІ.

Про останній довоєнний виступ

Одесит зазначає, що останньою виставою, де він брав участь проходило 23-го лютого. Йдеться про знаменитого “Лускунчика”.

За словами Анатолія, він дуже сумує за театром, якому він присвятив життя. Однак він вірить, що звичне життя скоро повернеться, також, коли настане наша перемога.

Про рішення йти до тероборони

За словами одесита, він пішов не один, – його підтримали у цьому рішенні деякі з його оркестрової групи.

Чоловік розповідає, що колись після закінчення Одеської консерваторії, 1985-го, він уже був службовцем штабного оркестру.

А на сьогоднішній день, він із колегами, допомагає у теробороні тим, чим може. А ось депресія наздоганяє після повернення додому, – хочеться, щоб ніч пройшла швидше, і якнайшвидше прийти до своїх, щоб бути чимось корисним.

Про реакцію театрального керівництва

За словами Анатолія, керівництво Одеського оперного театру підтримало його рішення, тим більше, що багато працівників театру також приєдналися до тероборони – і оркестр, і балет, і хор, і технарі. Кожен допомагає чим може.

Наприклад, солістами хору Одеської опери вантажився пісок у мішки на території одеських пляжів.А дружина одесита допомагає волонтерам та небайдужим городянам плести маскувальні сітки для військових.

Про боєготовність Одеси

На думку одесита, місто готове дати відсіч. Тільки ось питання із закриттям неба, як відомо, як і раніше, залишається відкритим і викликає занепокоєння, щоб Одесу зверху не бомбили. Щодо моря, то там до зустрічі окупантів давно готові. Тим більше, що це офіційно підтверджує керівництво міста і навіть країни.

Про улюблений спогад мирного часу

Музикант зізнається, що якихось особливих спогадів у нього немає. Хіба що тільки ті, які пов’язані з роботою.

Адже за такий великий проміжок часу, чоловікові важко собі уявити життя, в якому немає таких складових, як театр, музика, спектаклі та гастролі.

Тому найулюбленішими спогадами є ті, що стосуються роботи.

А зараз одесит, як і все чекає на перемогу, яка покладе край бомбардуванням та дитячим смертям.

Адже в окупантів слово не сходиться зі справою, і спочатку вони стверджували, що бомбардування здійснюватимуться лише щодо військових об’єктів, а насправді все інакше.

Про плани по завершенні війни

За словами одесита, коли Україна переможе, він із колегами повернеться до рідного театру та відчинить його двері для глядачів. Тому що, після такої великої перерви, кожен точно дуже скучив.

Чоловік згадує, що під час пандемії коронавірусу театр також був довго закритий, а коли відкрився, то у всіх було неймовірне щастя і радість.

Фото: УСИ