Історія одеського Червоного хреста

Вважається, що Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ) з’явився у 1863 році у Швейцарії. Його творцями стали мешканці міста Женева: Анрі Дюнан та деякі його однодумці. Створюючи свою гуманітарну організацію, ці люди були вражені тими жертвами, до яких призводили війни тієї епохи. Насамперед це була Кримська війна, під час якої виник феномен сестер милосердя. Безперечно, цей цінний досвід був врахований швейцарцями.

Більш детально про це на сайті odessa-trend.in.ua.

Червоний хрест Одеси

У 1877 році свій Червоний Хрест виник у Російській імперії, а одним із найдіяльніших відділень було одеське.

У нашому місті своє відділення головного управління Червоного Хреста з’явилося дев’ятьма роками раніше всеросійського, принаймні так стверджує дослідниця М. Кольчак.

Генерал-губернатон П. Коцебу

7 лютого 1868 р. відбулися збори членів-засновників Одеського відділення Товариства піклування про поранених та хворих воїнів. Головою громадської організації було обрано генерал-губернатора Павла Коцебу. Згодом на основі цього товариства було створено місцеве відділення Червоного Хреста.

Вже до січня наступного року в ньому перебували 94 засновники, 87 дійсних членів та 54 дами-засновниці. Останній факт викликає не тільки подив, а й захоплення тим, наскільки високою буда активність одеських жінок. Адже відомо, що загалом в імперії їхні соціальні права були дуже скромними.

Жіночий комітет товариства очолила перша леді міста – дружина генерал-губернатора Єлизавета Петрівна. Як головне завдання жіночого комітету стала визначалася підготовка сестер милосердя, кількістю дванадцять чоловік у мирний час.

Медики у боях та війнах

У 1879 р. при місцевому управлінні організовано відділ сестер Червоного Хреста, який отримав найменування Касперовського.

З того моменту медичний персонал різного рівня брав участь у багатьох військових конфліктах, в які була втягнута Росія.

Так, із початком бойових дій російсько-турецької війни 1877-1878 рр. комітет Одеської лікарні для прихожих виступив з ініціативою створення медичного центру на випадок бомбардувань Одеси та можливої ​​наявності постраждалих. Для цього медустанова готова була надати свій персонал та інфраструктуру.

У 1877 р. у будівлі лікарні було розгорнуто перев’язувальний пункт для 8-ї батареї. У тому ж році було відведено приміщення для читання лекцій братам (виявляється, не тільки сестри були) милосердя. Курс лекцій склав 3 місяці, після чого звання братів милосердя надали 60 слухачам. Більшість з них вирушила до Діючої армії для надання допомоги на Балканському театрі військових дій. Дунайська армія налічувала близько 1600 лікарів та до 2 тис. медичних сестер.

Одеський Червоний Хрест взяв найактивнішу участь у Першій світовій війні. Будучи у достатній віддаленості місць боїв, Одеса була одним із центрів лікування та реабілітації поранених воїнів.

На варті здоров’я у мирні дні

На рубежі 19-го та 20-го століть на замовлення одеського Червоного Хреста на околиці міста (Люстдорфська дорога, 1) було збудовано лікарню, призначену для медобслуговування робочих заводів та фабрик. Будівлю закладу проєктував відомий одеський інженер Семен Ландесман. Головним лікарем нової лікувальної установи став Микола Іванович Кефер, випускник (1890 р.) університету в Дерпті (сьогодні – місто Тарту на півдні Естонії). Наприкінці 1891 року він переїхав до Одеси, де спочатку працював у євангелічній лікарні. У 1896 р. його запросили до лікарні Касперівської громади, а з 1903 р. до 1919 р. він очолював нову лікарню на Люстдорфській дорозі. Під час зведення лікарні Кефер здійснював керівництво будівництва лікувальних корпусів, організував амбулаторну лікарську допомогу на фабриках і заводах.

З 1921 р. Микола Іванович – професор, завідувач кафедри ортопедичної хірургії в Одеському медичному інституті.

Такими були перші десятки років громадської організації, яка майже повністю на волонтерській основі та за фінансування меценатів допомагала місту підтримувати здоров’я, а армії – відновлювати сили після важких боїв.

Comments

.,.,.,.