Що найважливіше для солдата, особливо на фронті? Лист від матері, коханої дівчини, кисет із жменею рідної землі. А під час затишшя можна й покурити, поділитись своїми думками, новинами з рідного дому.
Саме ці думки передано у пісні “Давай закурім”. Це була одна із перших радянських пісень часів війни, яку вела наша країна проти фашистських окупантів.
У творі йдеться про події 1941-1942 років, коли наші, зокрема прибулі з Одеси у вересні-жовтні, захищали Севастополь та Північний Кавказ.
Як відомо, своїм успіхом будь-який музично-пісенний твір завдячує трьом людям: композитору, автору слів і першому виконавцю – солісту або ансамблю. Автором слів цієї пісні є Ілля Френкель, першою виконавицею була Клавдія Шульженко. “Давай закурім” стала візитівкою артистки під час її виступів на фронті, а потім і у концертних залах. Більше на odessa-trend.in.ua.
З піснею проти ворога
Автором музики став Модест Табачников, професійний музикант, який народився у нашому місті. У молоді роки він закінчив Одеський музично-театральний інститут за спеціальністю “диригент”. У 1940-1941 pp. він завідував музичною частиною Одеської кіностудії. На цій посаді він зустрів війну з фашистами. У червні він був призваний до лав Збройних сил і брав участь як рядовий боєць в обороні Одеси. Після евакуації з Одеси він опинився на Північно-Кавказькому фронті, де йому знадобилася музична освіта. Він створив музичний ансамбль і було призначено посаду його керівника. У дні боїв на Північному Кавказі він та його музиканти дали понад шістсот концертів, з яких – 240 безпосередньо на передньому краї.
У той самий період він написав мелодії до пісень, однією з яких став твір “Давай закурім”.
Все починалося на бульварі
Як водиться в Одесі, багато прем’єрів і просто великі події відбуваються на бульварі або, як мінімум, на його околицях. Перший міський пам’ятник та перша лінія електричного освітлення пов’язані з Приморським бульваром. На однойменних сходах знімалися багато епізодів фільму про повстання на знаменитому “Потьомкіні-Таврійському”. Тут же 1936 року мав місце цікавий і трохи курйозний випадок.
Якось весняним днем у готель “Лондонський” зайшов молодий чоловік років двадцяти п’яти. Там мешкали його друзі-музиканти, які працювали у ресторані при готелі.
Молодий чоловік, а то був Табачников, присів за столик, потім узяв серветку і почав щось швидко писати. Це були нариси нот пісні, яка стала популярною на довгі десятиліття.
Підійшли друзі, Модест показав їм приклад своєї творчості, ті одразу взяли перші акорди й продовжили грати мелодію. Хтось написав перші рядки. Так народилася пісня “Ах, Одеса, перлина біля моря”. Звичайно, в сам текст були внесені виправлення, але музична основа залишилася без змін. Вже після війни композитор написав музику ще до кількох пісень про Одесу.
Легендарна пісня про Одесу та її Чорне море
“У темпі вальсу. Задушевно”. Такими ритмами супроводжуються ноти до пісні “У Чорного моря”, написаної в 1951 для Леоніда Утьосова. Пісня стала суто одеською, бо всі три людини, причетні до її створення та першого виконання, народилися в нашому місті. Але ми тут ведемо розмову про Модеста Табачникова.
Мелодія у розмірі три чверті починається із затакту – неповного такту, найменшого фрагмента музичної композиції. Мелодія містить, переважно, четвертні ноти, яких іноді додаються “восьмушки”. Останній склад кожного віршованого рядка позначений Табачниковим у вигляді половинної ноти. У цьому відчувається бажання автора наголосити на нотах те, що висловив словами поет Семен Кірсанов.
Звертає увагу також діапазон мелодії – від ноти сі малої октави (від неї починаються фортепіанні баси) і до ноти до другої октави. Нотна побудова нагадує рух хвилі, яка то накочується, то покидає берег.
Зрештою, у приспіві з шести нот-складів три – половинні. У цьому бачиться бажання композитора наголосити, що тільки в Одесі, біля Чорного моря можна переживати почуття, описані в тексті. Складений із використанням найнижчих нот, які містить пісня, приспів нагадує шум морського прибою.
До 2011 року пісня “У Чорного моря” вважалася неформальним гімном Одеси, доки депутати міської ради не обрали офіційний. Ним стала одна знаменита арія з оперети “Біла акація”. Однією з причин відхилення пісні Табачникова та Кірсанова стало те, що вона написана у ритмі вальсу. А вальси, вважають найвпливовіші люди, не можуть бути гімнами.
Так чи інакше, а пісня “У Чорного моря”, як і багато інших композицій Модеста Табачникова, назавжди зайняла серця одеситів. Її виконують десятки співаків у різних країнах світу. Тим самим вони віддають шану пам’яті автору її мелодії Модесту Юхимовичу Табачникову.
