Олександр Салік: військовий диригент, який завоював серця нідерландських глядачів

Добре ім’я нашого міста, його авторитет створювався впродовж десятків років не лише окремими вченими, письменниками, громадськими діячами. Свій посильний внесок у становлення Одеси зробили цілі династії: Маврокордато, Аркаси, Воронцови. Ці сім’ї можна перераховувати дуже довго. Одне з таких місць займає сімейство Салік, представники кількох поколінь якого займалися досить унікальною професією. Вони були військовими диригентами.

Одним із яскравих представників цього музичного роду був Олександр Якович – Народний артист України. Більше на odessa-trend.in.ua.

Спадковий військовий музикант

Він народився в місті Ананьїв, у родині диригента, який присвятив своє життя військовій музиці. Талант батька передався його синам Леонідові та Олександрові. Вони обидва закінчили Ростовську школу музичних вихованців. Щодо Олександра, то, здобувши музичну освіту, він був направлений на службу до оркестру Одеського артилерійського училища. У роки музичним колективом керував військовий диригент, майор Йосип Бейлін, який став для Олександра справжнім учителем. Він був відомий тим, що відразу після війни їздив дитячими будинками Одеси та підбирав дітей для навчання музичної спеціальності. Багато його вихованців потім грали в різних оркестрах Одеського військового округу. Саме Йосип Аронович 1955 року дав молодому музикантові Саліку рекомендацію для вступу на військово-диригентський факультет при Московській державній консерваторії ім. Чайковського. Про значення такого вчинку говорить те, що цей навчальний заклад давав найпрестижніший диплом військового музиканта.

На чолі військових оркестрів

Після закінчення консерваторії Олександра Яковича розподілили на службу до Прикарпатського військового округу. Життя диригента та його військового оркестру складалося з репетицій, супроводів стройових оглядів, інших специфічних заходів. Одним з аспектів життя військово-музичних колективів була участь у різних конкурсах та оглядах. В одному з них, конкурсі оркестрів військового округу, колектив під керівництвом Саліка посів у 1969 перше місце. Після цього він керував оркестром Одеського військового училища ППО, з яким двічі ставав переможцем окружних конкурсів.

За роки своєї військово-музичної служби Олександр Салік керував різними оркестрами, а 1984 року доля занесла його до рідних країв. Він став начальником військово-оркестрової служби Одеського військового округу, тобто головним військовим диригентом прикордонного округу. 1988 року на всеармійському конкурсі військових оркестрів у Москві оркестр, яким керував Олександр Салік, посів перше місце. Успіх був нечуваним. До речі, серед музикантів оркестру був Володимир Лясота, майбутній начальник військово-оркестрової служби КОдВО, професор Одеської консерваторії.

Європейський успіх

Після столичного тріумфу Міноборони СРСР преміювало оркестр штабу КОдВО поїздкою з концертами до Нідерландів. Хто жив у ті роки в Радянському Союзі, знав, що виїхати за кордон могли не всі, а тим більше військові. Так, за кордоном існували групи радянських військ. Але щоб так, із концертом на території монархії!

1990 р. одеський військовий оркестр став володарем головного призу Міжнародного фестивалю духових оркестрів у Бреді (Нідерланди). Але, мабуть, важливішим було те, що високу оцінку грі наших музикантів дала королева Нідерландів Беатрікс, яка заявила в пресі, що участь військового оркестру з Одеси стала справжньою окрасою свята військової музики. Її Величність особисто запросила диригента Саліка на двотижневі гастролі як диригента вже її Королівським оркестром.

1992 року у званні полковника Олександр Салик пішов у відставку. У тому ж році головний друкований орган Червонопрапорного Одеського військового округу газета “Захисник Батьківщини” повідомила читачам: “Ось уже 70 років грають Саліки в армійських оркестрах. Нині династія військових музикантів вступила до четвертого покоління. Вони можуть вийти на плац і скласти гарний духовий оркестр. Майже із 20 осіб”.

Пішовши з військової служби, Олександр Якович не залишив музичну службу. Його запросили на кафедру духових інструментів Одеської консерваторії. Він став засновником Одеського муніципального духового оркестру, якому надалі було присвоєно його ім’я.

Comments

.,.,.,.