Петро Лещенко: співак народної душі

Є в Одесі подвір’я, яке часто відвідують гості міста під час чергової екскурсії. Щоразу гід барвисто розповідає про те, що у цьому будинку мешкав співак Петро Лещенко і навіть вказує на балкон. Щоправда, щоразу учасникам екскурсії показують у різні виносні конструкції.

Що ж до самого Петра Лещенка, то, справді, він часто з’являвся у тому дворі, хоча ніколи не жив постійно. Вся річ у тому, що там, на третьому поверсі проживала зі своєю мамою та братом його кохана Віра Білоусова. Більше на odessa-trend.in.ua.

Життя Петра Лещенка в Одесі

У тому ж дворі Петро Костянтинович знайшов споріднену душу – Ніла Топчія. Це був один із провідних співаків оперного театру, згодом Заслужений артист УРСР. Про стосунки двох співаків згадувала Віра Білоусова. Особливе задоволення вона отримувала від того, як обидва співаки співали у парафіяльному хорі церкви Св. Зої та Григорія, за три квартали від будинку, на вулиці Старопортофранківській. Великий Лещенко не міг жодного дня жити без пісні, у чому переконалася Віра Георгіївна, чому свідками були тисячі його шанувальників у різних країнах.

Де б не був Петро Лещенко, він завжди знаходив час, щоби піти до церкви, і не лише на службу. Для Лещенка співи в церкві були формою спілкування з Богом. Адже саме з церковного хору розпочався його тернистий шлях до вершин успіху та всенародної популярності; забуття та нової популярності, вже після смерті маестро.

Церковний хор і настоятель храму – найчастіше речі не дуже сумісні. Цей факт наголошується на долі Петра Лещенка, який не знайшов спільної мови з настоятелем церкви, в якій співав у дитинстві.

З давніх-давен церква є свого роду культурним центром, під склепінням якого збираються мешканців найближчих вулиць, кварталом і сіл. Є своя церква на вулиці Петра Лещенка – однієї з найдовших на одеському Ленселищі. Там є багато вулиць, але саме на вулиці, яка має ім’я співака, розташована Спасо-Преображенська церква Одеської єпархії.

Навскіс від церкви розташовано ще один заклад, профіль якого пов’язаний з тим, що прославив Петра Лещенка. Це дитяча музична школа № 3. Наприкінці 2010-х років школу було відремонтовано після довгих років перебування у занедбаному стані.

Церква та музична школа… Дві форми залучення людей до чогось високого, культурного, великого. Усе це стосується й імені Петра Костянтиновича Лещенка. Звісно, ​​навряд чи про це думали депутати, перейменовуючи вулицю Комінтерну. Навряд чи бував у цьому районі міста сам Маестро, хоча міг проїжджати неподалік під час поїздки з Бухареста до Одеси. Так чи інакше, а назвати вулицю, з церквою з обох боків, рішення вдале.

Говорячи про пісенну творчість Петра Лещенка, звернемо увагу, що в ньому знайшли місце багато музичних ритмів та стилів. “Ах, ці чорні очі …” Оскара Рядок написана в ритмі танго. Це одна з найвідоміших пісень і композитора, і виконавця. У ритмі кадрилі написані його “Моя Марусечка” і “У самовара я і моя Маша”. Останні дві композиції є якесь єдине ціле, якщо глибоко поглинути в текст.

Творчість як символ незламності

Про те, що пісні Лещенка були особливими, розповідається в одному з епізодів фільмів про нього. Пізнім вечір робітники Одеського порту затрималися, щоб послухати платівки з його піснями, однією з яких була “Я сумую за Батьківщиною”. У ті ж хвилини в театрі на розі вулиці Грецької та Колодязного провулку проходить концерт виконавця. Зал майже повністю зайнятий представниками окупаційних військ: генерали, офіцери та інші важливі особи.

Дві паралельні дії розриваються вибухом на рейді порту. То справді був черговий вибух, підготовлений одеськими партизанами, яким, за сюжетом фільму, якось допоміг і Петро Костянтинович.

Звісно, ​​про це ніхто ніколи не згадував до появи фільму. Ніхто з керівництва країни не згадував, що улюбленець усієї Європи давав безкоштовні імпровізовані концерти на прохання одеситів на перехрестях вулиць. У звільнених від фашистів європейських містах він давав концерти для поранених у шпиталях. Це все не цікавило каральні органи, які його заарештували лише за те, що він співав перед німецькою та румунською публікою.

На щастя, частина справедливості таки взяла гору. 2016 року ім’я поета народній душі отримала вулиця на околиці Одеси. Його ім’я зайняло гідне місце в екскурсійних маршрутах.

Comments

.,.,.,.