Спогади про одеського художника: Ізраїль Литвак

Абсолютно не дивно, що ім'я Ізраїля Литвака практично відсутнє в інформаційному полі України і конкретно Одеси — здебільшого його робота проходила у далеких краях від батьківщини, і слава прийшла теж не на рідних землях у першу чергу. Проте, художник є уродженцем Одеси, і покинув він Перлину Чорного моря зовсім не в дитинстві, як це часто буває. Ні, Ізраїль Литвак прожив немаленьку частину свого життя на півдні України, та й у будь-якому випадку він відвіз за океан частину Одеси у своєму серці. Отже, поговоримо про життя художника і його творчу спадщину.

Історія життя художника

Народившись в Одесі у 1868 році, майбутній знаменитий художник з раннього дитинства наполегливо займався роботою. Його основна справа було тільки опосередковано пов'язано з творчістю у побутовому розумінні — з одинадцяти років творець займався столярською справою. З одного боку, це механічна робота, але з іншого вона також вимагає спритності рук, уваги до деталей і хоч дещицю естетичного бачення світу. З огляду на часи, коли стандартизації як такої ще не існувало, а до часів повсюдного масового виробництва ще потрібно було чекати кілька десятиліть, виготовлення будь-якого предмета означало створення шедевра: не в сенсі чогось незаперечно геніального типу творів Ван Гога або Караваджо, а в сенсі чогось унікального і неповторного; такого, що має у собі частину душі людини, яка над цим предметом працювала.

Після служби в армії 1889 — 1894 років, на той момент ще нереалізований і навіть такий, що не спробував смаку натхнення від живопису, Ізраїль Литвак ще якийсь час жив в Одесі, але на початку XX століття покинув південь України і разом з сім'єю вирушив у далеку Америку. І ні, кар'єра живописця почалася не відразу після того, як наш герой покинув рідні землі.

Тільки вийшовши на пенсію, вже у віці за 60 років уродженець Одеси вирішив урізноманітнити своє життя живописом. Він ніколи раніше не малював. Почав художник з роботи з графікою: йому потрібен був тільки олівець і поверхня, на якій можна творити, а до всього цього він ще й самостійно створював рамки. Створивши декілька ілюстрацій, одесит прийшов у Бруклінський музей і продемонстрував їх куратору — і тому настільки сподобалися роботи одесита, що у музеї незабаром була організована персональна виставка пана Литвака.

Натхненний визнанням, художник почав використовувати інші матеріали для створення картин, а саме перейшов до роботи з маслом. У результаті, у 1940 — 1960-ті роки він став одним з найуспішніших художників-самоучок, і його роботи виставлялися в Академії витончених мистецтв.

Визнаний художник отримував заохочення і захоплення аж до своєї смерті у 1960-му році — тож це історія щасливого творця.

фото

Трохи про стиль робіт

З огляду на те, що художник навчався самостійно, вже є передумови до того, щоб віднести його роботи до наїв-арту. Та й в цілому, зображення мають риси від так званого наївного мистецтва — зображення об'єктів не стає менше в залежності від відстані (ігнорування пропорції), деталі не розмиваються і залишаються різкими (хоча за законами живопису вони повинні розмиватися), перекручена перспектива, тому робота частково нагадує дитячий малюнок, а також насиченість відтінків.

Наївне мистецтво навмисно порушує старі правила і показує світло світу, його естетику і красу через сприйняття захопленої і споглядальної людини. У своїх роботах одесит так запам'ятовував естетику міських сцен Нью-Йорка, які стали йому рідними.

Comments