Містичні привиди чи вічні пожежі: історія Одеського театру опери та балету

Хто не чув про Одеський оперний театр? Мабуть, він відомий кожному, причому не лише в Україні, а й далеко за її межами. Ця будівля належати до списку кращих архітектурних пам’яток України, займаючи перше місце і вважається одним з найкрасивіших театрів у світі. Одеса гордо носить це звання, а театр, з роками, став візитівкою міста: “туристи, які відвідали південну столицю, зобов’язані сходити до Оперного театру – інакше даремно приїхали” – вважають місцеві жителі.

Історія Одеського театру опери та балету має свою, цікаву і навіть містичну історію. Скільки ж історій накопичилося у його “біографії”: і пожежі, і перебудови, і містика, і пережиті часи війни, і злети, і падіння. Багато талановитих людей виступало на сцені театру, так само як і безліч творчих, аристократичних людей його відвідали. Більше на odessa-trend.in.ua.

Але про все по черзі.

Перший театр у місті

10 лютого 1810 року місто радів урочистому відкриттю першого театру. Будівництво почалося 1809 року: саме в цей період, Одеса бурхливо процвітала, набуваючи нових будівель, церков, будинків тощо.

Розташовувався будинок, приблизно в тому ж місці, де знаходиться нинішній театр. Італієць Франческо Фраполлі люб’язно взявся за проєкт для будівлі.

Театр був виконаний у строгому класичному стилі з білим фасадом, вміщував у собі 800 глядачів: три яруси по 44 місця, інші місця – стоячі. У театрі не було опалення, що змушувало глядачів, в холодну пору, перебувати в приміщенні в шубах і дублянках, а актори, щоб зігрітися, перед виходом на сцену, випивали “стопки”.

Театр називався Міським, назву “Оперний” він набув дещо пізніше. Попри те, що над виглядом та фундаментом постійно морочилися і не раз, проводили ремонтні роботи, будівля згоріла 1873 – у січневу ніч. Причиною пожежі став газовий освітлювальний ріжок, що вийшов із ладу. Цілком згоріла сцена, всі вбрання акторів – залишилися лише обпалені сцени. Звичайно, уряд міста був, м’яко кажучи, засмучений, але тішив той факт, що люди не постраждали.

Нова будівля, приречена на провал

Звісно, ​​Одесу не могли залишити без театру, до того ж цілком успішного. Будівництво нової будівлі довірили віденським досвідченим архітекторам: Фердинанду Фельнеру та Герману Гельмеру – як розповідає Сайт “048”.

Новий театр красувався в Одесі через 11 років після пожежі в попередньому театрі. Угорці працювали віддалено, командуючи на відстані, але, це не завадити їм, спроєктувати гарну будівлю, що викликала захоплення, найкращих поціновувачів архітектури. Оперний був виконаний із стилі “бароко”, з віденськими нотками: тут уже з’явилася електрика.

Сам Фердинанд Фельнер, який прибув до Одеси на момент закінчення будівництва, захоплено вимовив: «Одеський театр найкращий у світі!». Міський голова Григорій Маразлі отримав від нього, на честь відкриття театру, позолочений ключ від будівлі. Маразлі помістив цей ключ у спеціальний бокс, який замурували на одній із сходів, біля підніжжя дзеркала.

На будівництво було виділено дуже пристойну суму: близько півтора мільйона рублів. Відкриття відбулося 1 жовтня 1887 року. Враховуючи попередній, гіркий досвід із пожежею, у плануванні будівлі, були передбачені ці моменти: здійснили протипожежні заходи, зробили близько 23 виходів із будівлі, щоб глядачі змогли окинути театр за кілька хвилин, у разі небезпеки.

Знатно попрацювали і над системою кондиціонування: комфортну температуру зали забезпечували за допомогою вентиляційних отворів, що знаходилися під усіма сидіннями.

Що стосується цін на вистави, то вони були немаленькими: найдешевші квитки, в не найкращих місцях коштували близько 15-20 копійок, за хороші місця доводилося платити близько 5 рублів, а за ложе – 18 рублів.

Театр зміг пережити Першу світову та Громадянську війни, але чого він не подужав, так це, ще одна пожежа – знову, фатальна. Пожежа сталася 15 березня 1925 року: будівля знатно постраждала, проте цього разу її відновили протягом року.

Тоді театр носив назву “ім. Луначарського”. У 1936 році, в одеському путівнику “Чорне море” писали так: “Окрім скверів, парків, величезного порту, Одеса має у своєму розпорядженні низку визначних пам’яток високої культурної цінності. До них насамперед належить знаменитий одеський оперний театр ім. Луначарського на Ластівчиній вулиці (колишній Ланжеронівській)”.

Театр у воєнний час

Під час Другої світової війни театр знаходився під великим захистом: на оборону виділялися найкращі бійці, а сама будівля була замаскована, щоб не привертати увагу здалеку. Однак, аж до квітня 1944 року, театр виявився практично непошкодженим.

Попри складні воєнні часи, театральне життя тривало: актриси, які залишилися в Одесі, відновили роботу досить швидко і було їх близько 100. На першу, з дня початку війни, оперу “Євгеній Онєгін” зібрався повний зал глядачів.

Досить велика кількість реквізиту, костюмів, нотної бібліотеки була вивезена, але на щастя, далеко виїхати не встигла: багато з вкраденого знайшли в місті Роздільна, на залізничній станції у вагонах.

Ходили чутки, що будівлю Оперного збиралися підірвати, але передумали. За словами місцевих жителів, театр врятувала балерина, яка мала роман з німецьким офіцером і досить впливовою людиною в цій операції.

У 1955 році, будівля театру потребувала реконструкції та реставрації: зовні та зсередини. Насамперед слід було зайнятися фундаментом, оскільки будова осіла і виднілися явні тріщини. Ремонтні роботи розпочалися у 1965 році та тривали близько двох років. За цей час, майстри встигли покращити все, що було потрібно, і будівля засяяла, як нова копійка. Відомо, що на роботу було виділено 9 кг золота та 4 млн російських рублів.

Містичні історії театру

Деякі одесити переконані, що всі проблеми Оперного, саме через привиди, що мешкають там.

Один із привидів – італійський гастролер, який убив свою дружину, на сцені, під час вистави, через ревнощі. Його одразу ж заарештували, але нібито з того часу, можна почути його регіт.

За словами працівників театру, неодноразово чувся жіночий голос – актриси, яка грала в опері “Іоланта”.

Хтось переконаний у тому, що затятий аматор опери – Ведмедик Япончик, після смерті, вирішив жити саме в цьому театрі.

Усі ми розуміємо, що це лише версії та байки місцевих мешканців.

У 2013 році трапилася ще одна, містична подія: як розповідає “Вгороде”, під час проведення репетиції виступу, що ґрунтувався на стародавніх текстах, трапився сильний ураган у місті. Цього ж дня, але ввечері, виступ мав відбутися, але ураган пошкодив обладнання.

Дивні події, неодноразово, траплялися з однією оперою: “Бал-маскарад” Джузеппе Верді. У 1998 та 2013 роках, під час опери відключали світло, а у 1986 та 1977 роках – землетруси.

Чимала частина одеситів вважали, що Оперний і зовсім краще не відвідувати, щоб не гнівити Бога.

Оперний може здійснити бажання

Існує повір’я, що два дзеркала, що знаходяться біля парадного входу, можуть виконати бажання. Потрібно, лише встати перед одним із ним і загадати заповітне бажання – воно збудеться, але тільки у глядача.

Також, за легендою, якщо дивитися в дзеркало 3 хвилини і при цьому не ворушитися, то людина не старітиме три роки. Ця легенда з’явилася 1890 року.

Comments

.,.,.,.