Живий Остап Бендер з Канатної: Осип Шор

Остапа Бендера знає більшість одеситів та одеситок — через книги, кінофільми чи хоча б з чуток. І хоч персонаж вигаданий, його образ сконструйовано з реальної людини — Осипа Шора, чиє життя було сповнене веселих пригод та страшних трагедій. Розповісти прямо все про одного з королів одеського криміналу неможливо, але можна пригадати деякі історії одразу, пише odessa-trend.in.ua.

Маленький романтик пригод

Осип (Ося) Шор народився не в Одесі, а у Нікополі. Після сімейного горя — смерті батька від серцевого нападу — матір майбутнього знаменитого шахрая забирає дітей до Одеси, і Шори оселяються на Канатній вулиці. Щоправда, через якийсь час матір знов вийшла заміж, а діти переїхали жити до дідуся, у якого була своя крамниця.

Маленький Осип зі своїм братом Натаном були досить активними, і їх приваблювала романтика далеких подорожей, тому вони багато читали про це та мріяли, як одного дня поїдуть вивчати далекі береги — особливою мрією конкретно Осі було побачити екзотичну Бразилію або ж загадкову Аргентину. Дідусь ж їхній був чоловіком більш приземленим, і він не розумів захоплень онуків, і, щоб вони не стали якимись там трутнями-мрійниками, дід вирішив залучити їх до свого бізнесу. Тільки так вийшло, що врешті-решт діти займалися не тільки торгівлею та допомагали по господарству, а також ховали контрабанду...

До дідуся в гості часто заходили друзі: місцевий крамар тісно спілкувався з правопорушниками, кримінальними авторитетами та їхніми міньйонами, шахраями та просто бандюгами. Маленькі брати систематично спостерігали спілкування дорослих і вбачали в них авторитет, підсвідомо романтизуючи такий спосіб життя. Тим паче, що бути шахраєм то теж неймовірна пригода, і вона навіть має на увазі часті подорожі...

Обманщик з дитинства

Однією з найбільш цікавих афер Осипа Шора є те, як він надурив парафіян церкви разом з місцевим рабином Берштейном — вони вирішили продавати місця до Раю. Тоді Ося успішно використав своє дитяче очарування. Ще малий, він намалював готель — це і були світлі небеса — і зробив те, що сьогодні називається прайсом: написав ціни за кімнати. Рабин Берштейн ж робив вигляд, що він вбачає у діях простого (і зовсім незнайомого!!) малого чарівну дитячу наївність, і виправдовував його дії тим, що хлопчик просто хоче заробити собі дрібні гроші. Парафіяни дивилися на це — і жертвували гроші бідному малому. Так рабин Берштейн зробив ремонт у церкві і у своїй хаті ще.

Молодий аферист

Інший цікавий випадок стався, коли вже подорослівший Осип прогулювався та натрапив на курку, яка втратила все своє пір’ячко. Творчий розум молодого афериста одразу видав ідею: презентувати цю пташку як не общипану курку, а спеціально виведену. Отже, Осип видав себе за селекціонера, розповів про своє «наукове дослідження» — його слова підхопили місцеві ЗМІ та навели фурор, бо це ж курка, яку не треба общипувати, це скільки часу зекономить! Свою фірму Осип назвав «Идеальная курица». Знайшлися потенційні інвестори, поспілкувалися з «ученим», відстебнули йому грошей на подальший розвиток дослідження, а наступного дня сіли у калюжу: «Идеальная курица» зникла, і науковець теж зник, залишивши записку, що він зміг вивести курку без голови та кісток.

Жахи бандитського життя

Нарівні з веселими і багато в чому романтичними історіями про бандитів, можна розповісти і про те, який це насправді жах — існувати в умовах хаосу безвладдя, коли головними стають шахраї та головорізи. Через те, що після революції в Одесі по триста разів на день змінювалася влада, по суті головним у місті був знаменитий Мішка Япончик. Так от, люди Мішки Япончика помилково вбили брата Осипа, якого Осип обожнював та у якому вбачав найголовніший авторитет. І хоча після цього Осип знайшов убивцю і дав собі обіцянку відібрати його життя, він просто не зміг, а тому пішов топити горе за братом у чистому спирті. І до кінця свого життя Осип Шор страждав від каїнової печатки: адже Натана вбили замість нього.

Потім його переслідував сталінський терор, це не кажучи про те, що постійно тікати від поліції — справа складна, яка виснажує постійними вкидами адреналіну.

На шляху шахрая також було багато хвороб (і не дивно, з таким способом життя), у тому числі онкологія, яка містичним способом зникла після того, як його доглянула його сестра. Але хвороби часто вставали на шляху Осипа: наприклад, через екзему він не зміг потрапити до армії під час німецько-радянської війни (а він сам хотів стати солдатом).

Одиноке життя шахрая призвело до того, що Осип вчепився у сім’ю своєї сестри (що, в принципі, не так вже й погано). І вона прийняла його, і тоді вони вирушили до Москви. І вже наприкінці життя, коли Осип вже став прототипом Остапа Бендера, його окружили журналісти і він отримав неабияку славу. Однак, культовий шахрай не хотів ділитися з тими журналістами, які питали про нього — він відповідав тільки тим, хто цікавився його братом Натаном.

Помер «Остап Бендер» у 1978, і його вічним пристанищем став московський цвинтар. Але у рідному місті Осипа Шора є пам’ятник на його честь: 

фото

Comments