Багатонаціональна Одеса початку ХХ століття

 

Є місто, яке славнне тим, що в ньому завжди знаходили спільну мову, як то кажуть, "діти різних народів". Звичайно ж, це Одеса, яку будували німці й італійці, якою управляли французи. Одеса, де однією з перших споруд був польський костел, православну церкву і лютеранську кірху проеєктував архітектор-сардинець Франц Боффо, а одним з керівників польського культурного товариства "Ліра".

Одеса почала ХХ століття продовжила дотримання цієї традиції. Важливим елементом одеського життя того часу були благодійні та просвітницькі товариства, створені за національною ознакою або конфесійною. Ці організації проявляли турботу про представників конкретної національності чи віросповідання, пише odessa-trend.in.ua.

Благодійне товариство і сімейне вогнище

Як приклад наведемо два таких товариства, створених для роботи з французькими одеситами. На Катерининській, 12 розташовувалося французьке благодійне товариство, метою якого було надання різної допомоги нужденним французам, які проживали в Одесі, включаючи вдів і сиріт. За даними одеських довідників, в 1910 році товариством було надано допомоги на суму майже в 12 тисяч рублів, що на ті часи величезну суму. Почесним головою товариства був французький консул в Одесі Фернанд Гренар

Другим було товариство під назвою «Французький сімейне вогнище», почесним головою якого був Олександр Романович васалів, француз, який народився на одеській землі. У місті він був відомий своєю благодійністю, зокрема, опікою релігійної громади співвітчизників.

В описі діяльності товариства говорилося, що воно «надає матеріальну та моральну допомогу природним француженкам». В полі діяльності були і ті жінки, у яких рідною була французька мова. На допомогу від суспільства могли розраховувати і викладачі французької мови. Французький сімейне вогнище вело просвітницьку роботу, влаштовуючи літературно-мистецькі вечори на французькій мові. Штаб-квартира Вогнища розташовувалася на вулиці Ремісничої, 10.

З метою єднання слов'ян

Не відставали від земляків-французів представники слов'янських національностей, котрі творили свої асоціації. Однією з таких було Товариство об'єднання слов'ян, відкрите з 1909 році. Метою товариства було зближення слов'ян «шляхом всебічного вивчення життя їх, ознайомлення з творами слов'янської і загальнолюдської культури і з'ясування общеславянских завдань та інтересів».

Керівником товариства був професор медицини Кирило Михайлович Сапежко, відомий в наукових колах хірург, який викладав на медичному факультеті місцевого університету.

 

В Одесі працювало Сербське благодійне товариство, яке надавало допомогу незаможним представникам цієї національності. Однак правління товариства на чолі з Г.С. Суппічичем, який представляв Королівство Сербія в Одесі, пішло далі. На отримання допомоги могли також претендувати жінки з малолітніми дітьми або незаміжніми доньками, які втратили чоловіка-серба. При цьому національність жінок до уваги не йшла.

Багатонаціональний склад населення Одеси диктував свої правила в питаннях створення в місті культових споруд. Тут синагоги були сусідами з православними храмами, мечеті - з костелами. У сфері освіти в сусідніх класах працювали греки і поляки, німці та росіяни.

Головною метою для всіх були людяність і людинолюбство, складові одної з основ навчання, надання медичної або матеріальної допомоги. У сьогоднішній Одесі, яка схильна до деколи негативних явищ, більшість людей як і раніше дотримується цих канонів, які не дивлячись на те, якою мовою ми розмовляємо і до якої церкви ходимо.

Comments