Історія одного режисера з Одеси: Сава Куліш

У пам'яті Одеси величезна кількість талановитих режисерів, операторів, сценаристів та інших творчих діячів, завдяки яким сфера кінематографа є саме така, якою вона є. Деякі діячі та діячки приїжджали ззовні, закохувалися в Одесу і не бажали покидати її надовго, деякі ж у свою чергу народжувалися тут і їхали в інші країни — це і той факт, скільки культових творів було екранізовано завдяки роботі Одеської кіностудії, свідчать про високий рівень кінокультури в регіоні.

Історія одеського кінематографу рясніє гучними прізвищами: Олександр Довженко, Кіра Муратова, Юрій Яновський, Лесь Курбас, Микола Бажан, Вадим Костроменко і, природно, куди ж без Віри Холодної, яка стала справжньою легендою Перлини Чорного моря. Насправді ж, цей список можна ще дуже довго продовжувати. І зараз ми додамо в нього ще пару пунктів.

Любов до кіно у спадок

Сава Куліш народився в Перлині Чорного моря у 1936 році — в цей період його батько якраз працював на Одеській кіностудії, яка вважалася однією з найкращих за часів Радянського Союзу.

Батько — Яків Куліш — був уродженцем Кишинева, але перебрався до Одеси і спочатку працював там кіномеханіком, а потім асистентом режисера, художника і сценариста Сергія Ейзенштейна. Аж до військових подій 1941 року Куліш Старший займався операторською роботою в Одесі, але потім влаштовувався оператором у Туркменії, Таджикистані, Казахстані, Молдові, Вірменії та інших країнах. Здебільшого батько Сави Куліша займався реалізацією замовних проектів, але з часом став знімати також науково-популярні фільми і документальні фільми, паралельно значно розширюючи способи комбінованих зйомок. З 1967 року став на пост режисера «Моснаучфільму».

Син виявився не менш талановитим, ніж батько. Закінчивши здобувати освіту, Сава Куліш став оператором Центрального телебачення, а у недалекому майбутньому, з 1967, режисером кіностудії «Мосфільм» — в той же рік, що і його батько зайняв свій пост в іншій студії.

Сава Куліш працював приблизно у тому ж напрямку, що і його батько: як мінімум, на рахунку режисера, який народився в Одесі, теж є ігрові фільми (наприклад, «Мертвий сезон») і документальні кінострічки («Останні листи»).

Важливо відзначити, що не тільки Яків Куліш став новатором у своїй сфері — Сава Куліш також привніс у світ кіноіндустрії новацію, нехай і непрямо через, власне, кінематограф. У якийсь період Сава Куліш працював у театрі — займався організацією п'єси «Чудо святого Антонія» з-під пера бельгійського філософа і письменника Моріса Метерлінка, відомого як автора глибоких філософських казок. Інновація полягала в комбінуванні театральних і кіно-сцен, що дало на свій момент (1976 рік) революційний ефект.

Свій життєвий шлях режисер, який народився в Одесі, закінчив у 2001 році, не прокинувшись від інсульту.

Основний напрямок творчості

ajnj

Нескладно здогадатися, що Сава Куліш працював в напрямку соцреалізму — це був найпопулярніший жанр, у якого практично не було альтернатив, а були тільки варіації.

Від художників і творців на рівні влади було потрібно правдиве, історично акуратне зображення революційних подій і побуту жителів соціалістичного світу. Найцікавіше, що нарівні з правдивістю влада вимагала поєднання творчого проекту з головною ідеологією, по суті, суперечачи сама собі. Природно, основною метою таких продуктів культури було не правдиве і справедливе зображення історії СРСР, а ідеологічне виховання і романтизація соціалізму.

З огляду на марксистську ідеологію, абсолютно зрозуміло, що у цьому напрямку буде стовідсотково матеріальний підхід до трактування історії. Проте, час роботи Сави Куліша припав на період, коли ідеологія мала менше влади, ніж за часів Другої Світової, і до творців ставилися трохи менш суворо (хоча переслідування все ще були, а смертна кара за відхилення від ідеології існувала навіть після розвалу СРСР).

Comments